Роздуми про окремі пам’ятники, як символи людському божевіллю
Дитина, дивлячись на великий пам’ятник черговому вождеві, для прикладу, Чингісхану, невинно запитала свою матусю, а що він Бог?…
– Ні, – відповіла мама, він звичайна людина.
– Якщо він не Бог, то тоді навіщо йому такий великий пам’ятник? Це гріх його і того, хто його побудував…
Справді, вустами дитини промовляє істина і тут нічого додати, ані відняти
(Б. Андрушків).
Пригадаймо слова «пролетарського» письменника М. Горького: «Безумству хоробрих співаємо ми пісню». У цій статті хочу перефразувати його слова: «Не забудемо й увіковічнимо в монументальних пам’ятниках божевілля «талановитих» і возвеличених не далекими фанатами, завойовників».
Російські, так звані борці з українським нацизмом, мілітаризмом ін. безоглядно крадуть все що бачать, вбивають, руйнують, ґвалтують та своєю поведінкою нагадують диких, середньовічних загарбників. Яку пам’ять крім крові, сліз і руйнацій вони, що претендують на «велікіх освободітєлєй» залишать після себе, в цьому випадку? За минулі століття для України, від них крім лихослів’я руского міра та злодійства, нічого доброго не перейшло. Насилу позбуваємося від їх пам’ятників. Мабуть, їхні статуї-пам’ятники, все таки, є не стільки мистецьким аспектом життєдіяльності народу, як психологчним пропогандистським інструментом його одурманення.
Дивлюсь в мережі Інтернет на пам’ятник Чингісхану в Монголії. Над степом (близько пів сотні кілометрів від столиці Улан-Батора), височіє споруда (40 м, на величезному європейському коні сидить той, хто нібито об’єднав цей етнос створивши своєрідну імперію, жертвами якого стали, в одному випадку 40 млн., а в іншому 100 млн. людей різних національностей, які не хотіли бути під опікою цього божевільного, ненаситного вбивці, що возвеличив себе до рівня найвищого, найправеднішого судді з правом позбавляти життя.
Примітка: Пам’ятник «побудували» на місці, де Чингісхан, ймовірно, народився. Його відкрили у 2008 р. на честь 800-річчя Монгольської держави.
Цікаві факти про пам’ятник: його величезні розміри та розташування. Історики кажуть, що цей «великий завойовник» на своїх низькорослих конях (на статуї він на великому коні), верблюдах, іншій скотині гасав по цілому світу та збирав данину, яку використовував на утримання своїх воїнів. Хто не хотів коритись, вбивав всіх у т. ч. жінок, дітей, людей літнього віку. Якщо ж хтось з його оточення відносно цього мав свою думку, – теж не щадив, десяткував тисячні військові підрозділи у яких перебував незгідний.
Довідково. Чингісхан, справжнє ім’я якого Темуджин, був засновником найбільшої континентальної імперії. Цікаві факти про нього включають: його релігійну толерантність, створення єдиної писемності та кодексу законів «Яса», а також використання передових систем зв’язку та розвідки для управління імперією. Його місце поховання досі залишається невідомим, а сучасні монголи шанують його як національного героя.
Тим часом Інтернет не втомлюється повідомляти про споруду, як важливу пам’ятку, що віддає шану легендарному монгольському лідеру. Ця монументальна будова уособлює, нібито, багату історію та культурну спадщину Монголії. Справді, на світлині відображено – вражаючу блискучу статую, яка не просто передає сутність великого завойовника (На ньому зображений Чингісхан, як ми повідомляли, верхи на великому коні з піднятою високо рукою, як це роблять усі деспоти, наче веде свої війська в бій). Пам’ятник виготовлений із дорогої, нержавіючої сталі, що робить його яскравим видовищем на тлі монгольського пустельно-степового пейзажу. Хто ж тверезомислячий так возвеличив тирана, який нібито об’єднав монголів і якого боялася вся Європа і навіть весь світ? Чи набагато щасливіші монголи сьогодні, після його об’єднання, чого досягнули, у якій царині?
Ми через тисячі років бачимо залишки величних будівель і пам’ятаємо фрагментарно історію, справді, великої Єгипетської цивілізації, суть і покликання якої не можемо зрозуміти до сьогодні, – Китаю.
Бачимо залишки колишніх доріг побудованих у Римській імперії. Пам’ятки Візантії також засвідчують її величезний вплив на архітектуру, релігію, право та культуру, який залишається помітним у багатьох країнах до сьогодні, особливо на Балканах, на Близькому Сході та в Східній Європі.
Найбільш очевидними залишаються архітектурні пам’ятки, такі як Собор Святої Софії в Константинополі (Стамбулі), а також унікальна візантійська мозаїка та іконопис, що стали основою для розвитку церковного мистецтва. Вплив правової системи та адміністративного устрою Візантії також відчутний у багатьох сучасних державах і в Україні.
Свого часу існувала теорія що цивілізація майя і зокрема останні незалежні їх міста-держави, які були завойовані іспанцями лише в 17 ст. (між іншим нащадки майя й досі проживають на території Центральної Америки) теж залишила після себе не цілком зрозумілі сучасникам сліди в будівництві, духовності й культурі.
Примітка. Варто зазначити, що за твердженням науковців, цивілізація майя не зникла раптово, а занепала внаслідок комплексу причин, де головною була тривала посуха, яка спричинила дефіцит продовольства, соціальні заворушення та війни за ресурси. Її падіння було зумовлене взаємодією кліматичних змін, екологічних проблем, соціальних потрясінь та політичної нестабільності.
Багаторічні періоди без дощів призвели до втрати врожаю та голоду, що підірвало довіру до правителів, чия влада була пов’язана з божествами, залежними від води.
Надмірна вирубка лісів для сільського господарства призвела до виснаження ґрунтів, ерозії та підвищення середньої температури, що ще більше погіршило ситуацію з посухою. В свою чергу: нестача їжі та води спровокувала громадянські конфлікти, повстання проти еліти та війни між містами-державами.
Фактично військові конфлікти спровоковані іспанцями систематично порушували торговельні шляхи, що й спричинили економічний колапс та масову міграцію населення. Частина населення емігрувала на інші території, зокрема на півострів Юкатан, де теж збереглися їх не всім зрозумілі творіння.
Завойовники іспанці сприяли «завершенню» будівництва пірамід і монументів, яких сьогодні знаходять закинутими в непрохідних зарослях джунглів.
Звичайно, що можна було б навести приклади наслідків існування інших імперії, цивілізацій, держав, які жили, творили і почувалися щасливими допоки не появлялися, так звані, «талановиті (геніальні) полководці», «визволителі», інші божевільні носії, не досягнень науково-технічного прогресу, а диких звірячих, загарбницьких інстинктів, яким високоінтелектуальні і гуманні нащадки, забувши про пролиту безневинну кров, сьогодні спішать ставити монументи.
Такими та іншими роздумами і викликано написання цієї статті.
На нашій маленькій планеті як у великому селі є різні нації і народності які представляють творців і зодчих, але всі ми знаємо хто в цьому селі належить до брехунів, вбивць, злодіїв, хто повія і т. п. Однак про це піде мова іншим разом.
Нині, коли черговий раз повторюється, так звана, російська звитяжна історія, напрошується запитання, де цивілізовані сліди існування великої монгольської імперії, де будови, дороги, де культура?.. Їх не було чи вони загинули разом з тими, хто поширював її безжалісну, агресивну, кроваву стратегію? Цю дику поведінку нині агресивно наслідує лише один російський лідер (в народі кажуть, карлик, а може їх два, три чи тисячі…?), який сіє страх серед і так переляканих європейських, американських велетів, що дорожать своїм спокоєм, не очікуючи, що у їхні двері скоро можуть постукати і запропонувати, як колись: «Здавайтеся або загинете!» Не рішучість цивілізованого світу, не послідовна поведінка їх лідерів може призвести до того, що у результаті матимемо або сліпих, тупих виконавців волі агресора або мільйонні купи трупів, як це вже неодноразово було.
Дуже швидко ми забуваємо негідні людини вчинки, а що поробиш, ми любимо з свого, так скажемо, інтелектуального горбочка, забувши жорстокість, втрати, возвеличувати минулий героїзм «талановитих полководців», загарбників-садистів. Мовляв, добре, що мене і моєї родини не зачепило…
Не можна сказати, що розташований у Монголії пам’ятник Чингісхану приваблює туристів з усього світу, зачарованих здобутками цього знакового діяча. Пам’ятник є не лише символом поваги, а й нагадуванням про жорстокий вплив Чингісхана на монгольське суспільство. На совісті цього великого вбивці, (хай буде) 40 млн. людей, які жили на Богом даній їм землі, а він зігнорував право людини на свою землю, на право їсти свій, вирощений власними руками хліб… і тішитись своїм життям. Чи не такі ж «стратеги» як Темуджин, використавши темну російську масу, постали творцями українського голокосту 1932 – 1933-і роки?
Минуть століття і можливо хтось скаже: «Комуністи хотіли побудувати суспільство рівних можливостей» і возведуть черговий монумент… бандитам.
Історики популяризатори пишуть: «пам’ятник Чингісхану є важливою культурною пам’яткою і пропонує занурення в історію Монголії».
Від середньовіччя не лише він один сіяв смерть. Хочу пригадати лише окремих представників…
Наполеон Бонапарт (1769-1821) – французький імператор, знову ж таки, за даними Вікіпедії, видатний полководець і державний діяч, який прийшов до влади під час Французької революції. Він створив «Кодекс Наполеона», що заклав основи сучасного французького права, а його військові кампанії призвели до завоювання більшої частини Європи! Не підкорив інтелектом благодійністю, моральністю, а талановито… завоював.
Після поразки у Вітчизняній війні 1812 р. та битві при Ватерлоо був засланий на острів Святої Єлени, де й помер. Цікаво, а де його пам’ятники, точніше, де сліди бурхливої бойової звитяги?. Чого він хотів і що залишив після себе? Сьогодні найлегше сказати: виконував Божу Волю… і цим все пояснити, – це був вибір Господа?..
Попри те, у світі все таки існує багато пам’ятників Наполеону Бонапарту, зокрема, у Франції: кінний постамент у Шербур-Октевілі, статуя в образі римського цезаря в Комп’єнському замку та пам’ятники, що зображують його у ключових битвах, таких як «Наполеон на полі битви при Ейлау», відзначають його як військового діяча. Також у Франції є поховання Наполеона в Домі Інвалідів у Парижі. Слава Богу якось Всевишній дав розуму, їх немає на території держави, яка сповідувала інтернаціоналізм і ставила собі за мету керувати не менше і не більше як світом. Одним з них був в.і. ульянов, на совісті якого теж мільйони вбитих, закатованих, померлих з голоду людей. Вдячні росіяни зберігають його мавзолей.
Точну кількість пам’ятників леніну у світі підрахувати неможливо, оскільки їхнє число постійно змінюється, але до 1991 р. в СРСР їх було встановлено понад 14 000. За даними на 2021 р., у вдячній Росії їх залишається приблизно 7000. (Парадоксально що за словами в. жириновського, засновника та голови Ліберально-демократичної партії росії, депутата держдуми восьми скликань, доктора філософських наук, заслуженого юриста росії, повного кавалера ордена «За заслуги…», ленін наголошував, що вбивати потрібно власне росіян і чим більш, тим краще. «непременно вешать»). Сьогодні багато хто каже: може він мав рацію, до речі, вбивати цілеспрямовано росіян закликали й інші керівники держав інфіковані вірусом гігантоманії, але про них трохи пізніше.
Поза межами колишнього СРСР, за приблизними оцінками, збереглися близько 25 офіційних монументів вождеві революції (наприклад, у Болгарії, Німеччині, на Кубі та у Фінляндії) та невелика кількість неофіційних арт-об’єктів.
У колишньому СРСР: До 1991 р. було встановлено близько 14 000 пам’ятників, з них у «вдячній» Росії – приблизно 7000.
В Україні: Більшість пам’ятників (близько 2389) було демонтовано в рамках декомунізації, але чого гріха таїти приблизно 300 залишаються на тимчасово окупованих територіях. У країнах колишнього соцтабору більшість пам’ятників було демонтовано наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років.
Пам’ятники йосипу сталіну та його поплічникам в свій час теж були поширені в СРСР і соціалістичних країнах, але згодом були переважно демонтовані. Однак, у деяких містах, переважно знову в росії, з’явилися нові пам’ятники, які найчастіше є бюстами або встановлені в окремих меморіальних зонах. Приклади нових пам’ятників включають бюст у Волгограді біля музею «Сталінградська битва», пам’ятник у Великих Луках та бюст в Орлі.
Пам’ятники георгію жукову, за висловлюваннями його ж «сподвижників», знаменитому м’яснику, в основному розташовані в росії, зокрема в москві (на Манежній площі), Калузі, Єкатеринбурзі, Краснодарі та інших містах. У Харкові були потуги відновити йому пам’ятник, колишнім, нині покійним, головою міста Геннадієм Кернесом… Хай Бог йому простить гріх, якщо він був віруючою людиною.
Друга світова війна, крім згаданих, породила ще й своїх, європейських антигероїв (шизоїдів великого штибу), які практично нищили не лише Європу, а й теж замахнулися на керівництво світом. Тотально вбивали євреїв (теж нібито біблійних братів) і закликали до знищення росіян з якими мали підписані угоди про ненапад. Чи збереглися десь пам’ятники Адольфу Гітлеру, на совісті якого масові вбивства, глобальні руйнації? Колись як і при комунорежимі були правила мати в кабінеті не лише портрети своїх політичних лідерів, а й статуетки т.п.
На даний час офіційних, публічних пам’ятників А. Гітлеру не має, оскільки він є однією з найодіозніших постатей в історії, відповідальною за… голокост та Другу світову війну. Між тим, в Україні був не один голокост влаштований, так званими, експериментаторами, «псевдоінтернаціоналістами». Проте, існують об’єкти, що пов’язані з його ім’ям, хоча й у протилежному сенсі, як от меморіальний камінь проти війни та нацизму в Браунау-на-Інне, що стоїть біля будинку, де він народився або ж колишні військові ставки, такі як «Вервольф» під Вінницею, де проводять археологічні дослідження.
Увічнювати пам’ять про вбивць справа невдячна. Інша річ увічнення пам’яті про геніальних письменників, поетів, художників, борців за Свободу і незалежність, героїв, які віддали своє життя у боротьбі з стихіями і т.п.
До речі, про знамениті пам’ятники Свободі. Хочу згадати статую Свободи висотою 93 м, – національний пам’ятник США, відкритий 15 жовтня 1924 р., який є символом свободи, демократії та справедливості. Це одна з найвідоміших скульптур у США (та у світі), яку часто називають «символом Нью-Йорка і США», «Леді Свобода». Автор пам’ятника Фредерік Бартольді.
По всьому світу встановлено близько сотні копій оригінальної статуї Свободи, але точної кількості невідомо. Найбільше їх у США та Франції.
Крім найвідоміших пам’ятників Свободи у світі, в т. ч., статуї Свободи, Україна має свій символ свободи – скульптуру «Батьківщина-Мати» в Києві, яка символізує боротьбу за незалежність. Є також статуя Єдності в Індії, яка є найвищою у світі і символізує єдність країни.
Окрема тема – пам’ятники релігійного змісту. Наприклад, скульптури Ісуса Христа включають всесвітньо відомі статуї, «Христос-Спаситель» у Ріо-де-Жанейро. Висота статуї становить 39,6 м, а розмах рук – 28 метрів. Тут доцільно також згадати таку релігійну святиню, як Гріб Господній в Єрусалимі, та монументи місцевого значення, наприклад, у Бучачі, складається з фігури Христа та колони із зображенням земної кулі та хреста. Висота монумента – 12,5 м.
Також є й надмогильні пам’ятники та реліквії, пов’язані з життям Христа, такі як Ясла Христові в Римі. Реліквія, що зберігається в римській базиліці Санта-Марія-Маджоре з 642 року. Це п’ять дощечок (ясла, в яких народився Ісус), привезених з Палестини.
Без сумніву в Україні як державі високодуховній, є безліч пам’ятників релігійним діячам і святим практично у кожному місті та населеному пункті. Про це написані багато книг.
Загалом українці пишаються , що у світі найбільше пам’ятників встановлено генію української літератури Т. Шевченку. До речі, за кількістю пам’ятників Шевченку можна дослідити в яких країнах проживають наші земляки, бо скульптури Кобзареві будують, там, де проживають українці, де проявляється їх активність, патріотизм.
Українці проживають у державах Європи, в Австралії і Аргентині, в США і т. д. Крім України, пам’ятники Шевченку ще встановлені в 35-ти країнах світу. Прикро усвідомлювати, що представники знедоленого народу, з унікальною культурою, власними національними традиціями, своєю квітучою землею, – вимушений нині шукати кращої долі за кордон…, а спантеличений світ будує величні пам’ятники загарбникам, так званим «геніальним полководцям», виправдовує їх жорстокість.
Примітка. Нагадаємо Вам, шановні читачі, що найбільша кількість пам’ятників одній людині в світі знову ж таки побудовано нашому геніальному Тарасу Шевченку (1384 монументів). Потрібно справедливо відзначити що в Україні теж найбільше пам’ятників встановлено Тарасу Шевченку. Він є світовим рекордсменом за кількістю пам’ятників серед культурних діячів: станом на початок 2025 р. в Україні їх понад 1256. Знову ж таки найбільше їх в Івано-Франківській (199), Львівській (187), Тернопільській (165) та Черкаській (102) областях.
У 2021 р. Міністерство закордонних справ України офіційно зареєструвало світовий рекорд за кількістю пам’ятників, встановлених на честь однієї людини (не враховуючи вождів тоталітарних режимів та… невідомих солдатів).
За переказами Чингісхан не заповідав будувати собі монументів. Багато хто, з йому подібних, перед смертю відчуваючи свою провину перед загиблими, просили не возвеличувати їх після смерті.
Поки будемо возвеличувати пам’ять своїх катів, «великих чи геніальних полководців», загарбників, доти Господь надсилатиме їх нам, щоби ми все ж таки зрозуміли: зло не народжує добро, його не можна перекувати в доброчинність, перналаштувати під любов і злагоду. Тільки в сімейній комірці де, як писав наш великий Іван Котляревський, – мир і тишина… можна виховати щасливих людей. Там, у цій блаженній стороні, Бог перебуває, добро їм посилає і з ними вік живе…
Покликання нашого покоління, що переживає віроломну війну говорити правду, викривати лицемірство і підступність в суспільстві, не поклонятися невігластву, неправді.
Нині Україна бореться не лише за свою незалежність з жорстоким і брехливим ворогом, вона жертвує найдорожчими життями своїх людей у боротьбі за правду, за справедливість у Європі та всьому світі. Хто переміг віроломного ворога, той вартий поваги і слави та доброї пам’яті. Не випадково тут, у нас виникло і стало найпоширенішим вітання: «Слава Україні!» – «Героям Слава!».
Богдан Андрушків,
член Національної спілки письменників України, доктор економічних наук, професор ТНТУ ім. І. Пулюя, заслужений діяч науки і техніки України
