Мовчання тепер дуже дорого коштуватиме росiянам. На жаль – i не лише їм.

Росiя дочекалася мобiлiзацiї… Самi виннi. Не було чого терпiти диктатора при владi й мовчки спостерiгати за злочинами кремля… Звиклi до «кухонної психотерапiї» за пляшкою горiлки росiяни прогавили той момент, коли ще можна було сперечатися з владою та вiдстоювати свої права на мирних i не дуже мiтингах.

Проголошення часткової мобiлiзацiї – це та “червона лiнiя” для росiйського суспiльства, що вiдокремлювала “просту” росiю вiд повного нерозумiння ситуацiї.

Завдяки галасливiй кремлiвськiй пропагандi, тi, хто сам хотiв бути ошуканим, тобто переважна бiльшiсть населення росiї, були впевненi в тому, що «спецоперацiя», хоч i не завершилася через три днi, але вiдбувається за генiальним планом бункерного та його опричникiв. I жодної загрози «московським болотам» у тому, що десь в Українi лунають вибухи та гинуть люди, немає.

Б’ються лише «контрактники», «вагнерiвцi» та «зеки». За грошi, на свiй розсуд i на власне бажання. Жодного примусу! Навiть iдея є у цiєї «спецоперацiї»: «Звiльнення дружнього народу вiд укрофашистiв, якi захопили владу в Українi i знущаються з довiрливих i мирних «укрiв», поїдаючи на снiданок маленьких росiйськомовних дiточок».

Коли з’ясувалося, що швидко «звiльнити» Україну «другiй армiї свiту» не вдається, а «жалюгiднi, нечисленнi, ненавченi, голi та босi «укрофашисти» охоче перемелюють елiтнi пiдроздiли «асвабадiтєлєй», «проста росiя» потiшила себе казками про те, що лише «постiйнi думки про безпеку мирного населення та спроби не завдавати шкоди i так знедоленим українцям не дають можливостi покiнчити з «нациками» одним потужним ударом.

Потiм почалася втеча, яка миттєво отримала вiд пропаганди всi ознаки «планомiрного перегрупування переможної армiї», яка «несподiвано» зiткнулася з вiйськами НАТО та колективного Заходу, який, вiд початку iсторiї людства, намагався нашкодити розквiту та посиленню «мiцної нацiї», що « стоїть на захистi традицiйних загальнолюдських цiнностей».

Коли з’ясувалося, що «вороги оточили расею» з усiх бокiв, тi, кому розум уже давно пiдказував якусь невiдповiднiсть мiж риторикою, дiями та результатами таких дiй кремлiвської влади, ще намагалися якось запевнити себе, що «тимчасовi труднощi йдуть лише на користь росiї».

Тим бiльше, що «мужнi воїни-богатирi» так само вмiло виконують свою роботу зi «визволення» та «принесення свiтла» на «темнi територiї», i тим, хто перебуває в самiй росiї, окрiм певних економiчних незручностей та «балаканини» “гнилого Заходу” нiчого не загрожує.

«Окремi та нечисленнi» випадки «НП» у Криму та у прикордонних областях? Нiчого страшного! Усе за планом! Адже сили «укрiв» добiгають кiнця, вже мiнiмум двiчi знищено «бандерiвську» авiацiю, Хiмерси – вiдстiй, Україна сама розвалюється на шматки, якi «прибирають до рук» Польща та iншi Захiднi стерв’ятники.

Мужнi росiйськi воїни» не мають жодних проблем нi зi зброєю, нi з особовим складом, про що «Сам пєсков» сказав. «Яка мобiлiзацiя? Росiя не зазнає жодних втрат. Це все брехня заляканих «укрiв» та кривавих захiдних генералiв»!

Але 21 вересня з’ясувалося, що «балеть за наших» iз попкорном на диванi росiянам не вдасться. Що «незначнi втрати» у 5900 загиблих «хероїв» потрiбно термiново компенсувати 300 000 нових «тушок». I цими «тушками» може стати практично кожен, тому що розпливчастiй «частковiй мобiлiзацiї» пiдлягає переважна бiльшiсть росiян. Та ще навряд чи цi 300 тисяч набиратимуть виключно з бурятiв!

Сховавши голову у пiсок, проста росiя потужно отримала пiд зад. Втекти не вдасться. Нi вiд мобiлiзацiї, нi вiд розплати вiд країни-переможця України у цiй вiйнi за злочини диктатора.

Вибiр простий – або сiсти на 3-5 рокiв за крадiжку або зламану кiнцiвку, або отримати квиток в один кiнець iз концертом кобзона у фiналi. Хоча й «присiсти» не вдасться, бо в’язницi у росiї «не гумовi». Навiть незважаючи на те, що на них витрачено у 3,5 раза бiльше коштiв iз росiйського бюджету, нiж на високi технологiї, вiльних мiсць за ґратами у росiї вже немає.

Ну а з приводу неминучої розплати, то пiсля 21 вересня, навiть найбожевiльнiшому пропутiнському пiдспiвачу стало зрозумiло, що мав рацiю розенбаум, коли спiвав «щось тут не так». Мiф про «обов’язкову перемогу росiйських витязiв» втратив свою актуальнiсть ще на початку божевiльної путiнської «спецоперацiї», а сьогоднi «проста росiя» нарештi зрозумiла, що замiсть «легкої перемоги» кремль почав свою останню приречену акцiю «ти помри сьогоднi, а ми, путiн i Ко, трохи пiзнiше».