Тридцятип’ятирічний підприємець зі Снігурівки Роман КУХАРСЬКИЙ ухвалив рішення балотуватися на посаду голови Борсуківської сільської ради Лановецького району саме тоді, коли його рідне село приєднали до цієї громади. «Я раптом усвідомив, що тепер у нас є два шляхи, — каже Роман Анатолійович, — або котитися у прірву разом із іншими селами депресивної ОТГ, або спробувати переламати ситуацію і вивести її з кризи. Я готовий узяти на себе відповідальність за успішний розвиток громади. Бо не тільки добре знаю її проблеми, а й розумію, як їх можна розв’язати».

Одна з найгостріших проблем, яку потрібно було розв’язати, як-то кажуть, іще вчора — це накопичення сміття в околицях сіл. Протягом останніх років у лісі поблизу Борщівки утворилося сміттєзвалище, на яке чинна влада не звертає уваги. Зрештою, як і на смітники в полі у Синівцях чи в яру в Передмірці. День за днем гори непотребу збільшуються там у геометричній прогресії.

«Не розумію, чому ми роками ходимо по колу одних і тих самих проблем, — каже Роман Кухарський. — Якщо розв’язувати їх ефективно і послідовно, бодай по декілька на рік, позитивні зміни відчують усі. За сміттєву проблему треба братися гуртом, об’єднавшись громадами — і тоді вона може стати бізнес-можливістю. Треба дати людям змогу сортувати тверді побутові відходи, укласти угоду із власником переробного підприємства, організувати екопатруль і цілий комплекс інших заходів, як це роблять успішні громади».

Роман Кухарський не боїться порушувати проблем, покритих товстим шаром популістських обіцянок, бо знає, як їх ефективно розв’язати. Узяти хоча б вуличне освітлення.

«Це питання безпеки й комфорту і одна з найгостріших проблем в Україні, — наголошує кандидат на посаду очільника Борсуківської сільської ради і пояснює: — У нас або немає світла на вулицях, або ми платимо за нього вдвічі більше, ніж це коштує у Європі. Я маю успішний досвід написання грантів і передусім спробую виграти кілька сотень євро на модернізацію вуличного освітлення. Зі світлодіодними світильниками, системою управління.

Можна піти й іншим шляхом. Не треба нічого вигадувати — тільки перейняти позитивний досвід Європи або успішних громад. Наприклад, у кількох селах Херсонщини закупили енергоощадні світильники, реле, дроти, провели вуличне освітлення, а за електроенергію сплачують люди. Сума невелика — до десяти гривень на місяць. І всі задоволені.

Ліхтарі й дроти, між іншим, там купують не за бюджетні кошти, а за гроші порушників громадського порядку і правил благоустрою. Вивіз сміття куди не слід — плати штраф. Не хочеш — за довідками навіть не приходь. І це працює».

Розв’язання багатьох проблем громади залежить лише від волі її керівника, переконаний Роман Кухарський. Наприклад, млин у  Передмірці міг би давно працювати, якби влада не вставляла палки в колеса його власникові. Від штучно створених перешкод для розвитку малого і середнього бізнесу страждають передусім люди. Мешканці Передмірки, маючи свій, колись відомий на всю околицю, млин, мусять возити збіжжя деінде. Це неприпустимо.

«Я тут живу, працюю, а мій підприємницький і управлінський досвід дає мені підстави стверджувати, що на розв’язання багатьох задавнених проблем громади не потрібно надреальних зусиль, — запевняє Роман Кухарський. — Потрібно взяти — і зробити. Але в цьому повинні бути зацікавлені всі. Депутати мають ухвалювати рішення в інтересах виборців, керівники і працівники відділів сільської ради повинні бути професіоналами і особисто відповідати за свої ділянки роботи. Кожна копійка має бути витрачена раціонально.

Вірю, що ви, шановні земляки, підтримаєте мене в прагненні зробити нашу громаду успішною».

Ліля Костишин