Сапери інженерної роти 105ї окремої бригади тероборони Збройних Сил України облаштовують у зоні виконання бойових дій вибухові та невибухові загородження і проводять розвідку.

Один з військовослужбовців цього підрозділу Роман на позивний Арес розповів, що за час служби зробив сотні виходів.

Зайшов як старшої групи. Сьогодні в нас було завдання пройти відрізок дороги для від одного поста до спостережного пункту. Проробити тіший прохід для проходу на СП пункт. Лісовій місцевості йдемо від 7 до 10 м. в залежності від самої загусленості місцевості, щоб ми бачи могли бачити візуально та не менше 7 м. Вже на відкритих ділянках треба зберігати більшу дистанцію. Ділянка дороги може навіть зайняти як від години, так і до цілого дня, бо все залежить від погодніх умов та від пташок в небі. Правда, не наших пташок. Ми можемо очікувати все, бо ця територія була замінована, що могла бути з квадрокоптерів замінована, що з FPV дрони.

Головний бойовий медик роти Івана позивний Борода каже, йшов у групі, як прикриваючий від дронів.

Спостерігається першим ділом небо зі всіх сторін. Треба дуже слухати, щоб не було ніяких зайвих звуків. Звук дронів не спутаєш ні з чим. Були скидди, були все, але бозя нас оберігає. І командир, звісно, командир в нас весела людина. Підрозділ тоже всі веселі. Немає в нас таких, щоб хтось там понурий ходив чи ще щось. завжди стараємося бути на позитив.

Командує інженерною ротою 105ї бригади тероборони Андрій з позивним Гробар. За його словами, жарти і позитивний настрій допомагають впоратися зі стресом.

Я не сапер, але я ходжу на кожен вихід, таки я то люблю. Хлопці просто фантастика. В тому всьому є дуже просте пояснення, чому вони роблять, чому ми так з гумором до того ставимося. Тому що ще на початку війни, коли ми попадали в саме пекло, кожен з нас бачив, як пролітає життя. Кожен змирився зі смерттю. Ми її не боїмося.

Військовий каже, його побратими зберігають почуття гумору навіть під обстрілами.

“Ще одна запорука вдалого проведення операцій – дисципліна”

Розповідає Андрій. Всі чітко знають, хто що роби. Всі виконують чтко команди і тому ми працюємо без втрат. Відколи я командир роти, в мене одна втрата. Це мій побратим і друг. Ми з 22-го року разом ми пройшли всьо. Ми пройшли всі бойові завдання, які тільки могли. Удар був для всієї роти. Його всі любили. Це фантастична людина. За словами командира роти, з часу повномасштабного вторгнення він зріднився з людьми, з якими служить. На четвертому році війни, е, з людьми, які у мене служать, ми всі як брати. До мене, Олегович, звертаються тільки ті, хто або нові прийшли, або хто дуже сильно накосячив. Всі знають, хто командир, все виконують. Але люди в мене супер, просто супер.

Ірина Моргун, Роман Луциків, Суспільні новини.