Традиції писанкарства є частиною національної нематеріальної спадщини України, наприкінці 2024 року їх можуть зарахувати до світової нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Про це пише Суспільне Культура.

Загалом є чотири основні види прикрашання яєць на Великдень: писанка, крашанка, драпанка та крапанка.

Схожість візерунків писанки й вишивки

Український антрополог, етнограф, музеєзнавець, професор Сорбонни Хведір Вовк у книзі “Студії української етнографії та антропології” писав про великодні традиції українського народу. Він стверджував, що “ці яйця не мають безпосереднього христіянського характеру”.

Дослідник також описав певні обряди, якими послуговувалися українці в давнину: зокрема мали традицію, вітаючись, обмінюватися крашанками, частіше писанками. Писанки ж, як зазначає, Вовк “мають особливий етнографічний інтерес як способом свого приготування, так і візерунками, якими вони розмальовані”. Він також вказав, що розпис писанок схожий на розмальовування яєць на півдні Індії та на островах Зондського архіпелагу.

“В ріжних місцевостях України писанки мають свій особливий характер, що в цілому відповідає тому, що ми бачили вже на вишивках тощо, а саме: у північній смузі писанки одзначаються бідністю обарвлення (червона барва на білій) та геометричним візерунком, у середній смузі — візерунок переважно рослинний та яскравіший; а в південній смузі писанки відзначаються видатною поліхромією та ріжноманітністю малюнка, часто дуже архаїчного, що нагадує за перші століття христіянства, як, наприклад, малюнок риби (анаграма Христа), півників, церков, а особливо грецького хреста у безлічі варіяцій. що зустрічаються переважно у гуцулів”.

Найстаріші знайдені писанки

Археологи в різних куточках України знайшли багато давніх писанок. Так, у центрі Львова в серпні 2013 році працівники науково-дослідного центру “Рятівна археологічна служба” Інституту археології НАН України на глибині 5,5 метра віднайшли у водостоці писанку, датовану XV–XVI століттями. Писанка виконана на шкаралупі гусячого яйця та є найстарішою такою знайденою.

У вересні 2013 року в Демидівському районі на Рівненщині археологи знайшли глиняну писанку, яку датують початком XII століття. А біля села Підгірці на території заповідника “Давній Плесенськ” на Львівщині знайшли три вцілілі глиняні писанки та дві фрагментовані: їх датують XII–XIII століттям.

Крім того, в селі Крилос на Івано-Франківщині 1992 року Галицька археологічна експедиція під керівництвом Юрія Лукомського виявила глиняну писанку XII–XIII століть. Загалом глиняні писанки були поширені в Київській Русі, їх виготовляли в майстернях починаючи з X століття.

Писанки в різних регіонах України

У північних та західних областях колірна палітра писанок — темно-червона. Для цих регіонів характерні чорний, коричневий, бордовий, темно-зелений барви.

У південних та центральних регіонах України використовують менше геометричних форм та поодинокі візерунки з меншою деталізацією. Писанки центральних регіонів мають багато чорного з білою лінією та декількома кольоровими елементами. Найчастіше це жовті, червоні, сині, рожеві, фіолетові кольори.

Для писанок нижньої Наддніпрянщини характерні червоногарячі барви й великі декоративні елементи.

За даними з книги Віри Манько “Українська народна писанка”, на Слобожанщині найчастіше використовують відтінки червоного, коричневий та чорний кольори, в інших варіантах розмалювання є багато жовтих і зелених кольорів. Для форм візерунків характерні квіткові й рослинні орнаменти, солярні знаки.

Як пише “УП. Життя”, на Запоріжжі в сучасних тенденціях домінують червоно-чорно-жовті кольори. Традиційне писанкарство там не збереглося, проте традиція відновлюється.

На півдні, наприклад на Херсонщині, рідко трапляються синій та фіолетовий кольори, але є рожеві. Бесарабські писанки містять доволі крупні елементи й червоно-білі барви. Деколи бесарабські писанки мають рожеве, червоне чи теракотове тло з дрібним білим візерунком. Також є одно- та двоколірні писанки з Одещини, які були виявлені на території Бессарабської губернії (нині Молдова).

В Національному музеї Івана Гончара відтворили писанки за зібраними каталогами українського етнографа Івана Гончара. Каталог містить ілюстрації традиційних писанок із Полісся, Поділля, Буковини, Галичини, Прикарпаття та Закарпаття.

На Житомирщині та частині Полісся використовували багато червоного та розписи білим кольором. Малювали солярні знаки та рослинні візерунки, згідно з інформацією з журналу Івана Гончара.

Поліські писанки з Житомирщини. Фото з Facebook Музею Івана Гончара

На Чернігівщині писанки часто малюють зі звіриними мотивами. Наприклад, писанкар Анатолій Семенцов робить писанки з візерунком “Котяча лапка”, що є традиційним зображенням для чернігівської писанки.

“Є писанки, які даруються навіть улюбленцю. Там є котяча лапка. Тобто охоронець добра — котик”.

Майстер-художник Анатолій Семенцов. Фото Суспільне Чернігів

Гуцульські й покутські писанки мають геометричні орнаменти, що також перегукуються з орнаментами вишивки, характерної для цих регіонів. Натомість на Волині, Рівненщині та в південних регіонах це можуть бути квіткові орнаменти, як ідеться в книзі “Українська народна писанка”.

Косівські писанки. Фото з Facebook Музею Івана Гончара

До слова, в місті Коломия на Прикарпатті діє єдиний у світі музей писанки. Біля нього розташована скульптура писанки висотою 13,5 метра та діаметром 10 метрів, вона є найбільшою писанкою світу. Писанка має характерні ознаки для гуцульсько-покутського розпису.

В подільських писанках часто є анімалістичні (звірині) мотиви. Вони мають багато чорного і теракотового кольорів.

Писанки Поділля. Фото з Facebook Музею Івана Гончара

На Буковині багато оранжевих чорних, білих, коричневих і червоних геометричних елементів.

Буковинські писанки. Фото з Facebook Музею Івана Гончара

Закарпатські писанки мають багато геометричних, рослинних чи тваринних елементів, та здебільшого одноколірні — чи сині, чи червоні.

На Львівщині відомі сокальські, бойківські, лемківські писанки. У сокальській писанці переважають квіткові та рослинні мотиви, а бойківські мають багато крапок. Лемківська техніка передбачає створення візерунків із видовжених крапель — “сліз” — та крапок за допомогою цвяха, сірника, шпильки, патичка, як розповідає писанкарка Оксана Білоус. Тобто фактично є на межі виконання писанки й крапанки.

Львівські писанки. Фото з Facebook Музею Івана Гончара

На Черкащині використовують теракотові, коричневі, зелено-бурі відтінки, також багато жовтого. Спостерігаються геометричні орнаменти — закручені лінії білого кольору. Такі писанки створює наукова працівниця Черкаського художнього музею Ірина Шамрай.

Черкаські писанки. Фото Суспільне Черкаси

Для писанкки Полтавщини характерні квіткові мотиви, теракотові кольори, багато зеленого. Геометричні лінії білим кольором. Такі писанки малює писанкарка з Полтавщини Катерина Гнєушева.

Писанка. Полтавщина, Миргородський район. Фото з Facebook Катерини Гнєушевої

Для писанок Кіровоградщини характерне чорне тло, геометричні орнаменти, зірки жовтих і червоних кольорів, обведених по контуру білим.

Писанки. Кіровоградська область. Фото з Facebook Ірини Михалевич

Як виготовити писанку

Як пояснює Віра Манько, головний принцип писання писанок полягає в тому, щоб на яйце за допомогою писачка та розтопленого воску нанести рисунок. Після застигання віск щільно прилягає до поверхні яйця і шкарлупа на цьому місці не буде зафарбована.

Для виготовлення писанки потрібно мати: писачок (його можна купити або зробити власними руками), віск, яйце з білою шкарлупою, олівець, гумку, декілька м’яких ганчірок, півлітрові баночки для фарб, фарби, ложки пластмасові або з іржостійкої сталі, свічку, сірники, маленький пензлик. Суспільне Культура вже розповідало про те, як без штучних барвників пофарбувати яйця.

Писанки різних регіонів пишуть різною товщиною лінії. Наприклад, гуцульські та буковинські писанки робляться тоненькими писачками, а подільські, поліські та наддніпрянські — широкими.

Підготуйте яйце для малювання.

Зазвичай використовують курячі яйця, але можуть згодитися і качині та гусячі. Яйце має бути сирим, бо варене втрачає шар, який приймає фарбу, тож писанка вийде з плямами. Яйце можна запекти, це не зашкодить шкарлупі. Яйце повинне бути міцним та не тріснутим, а поверхня — шершавою. Його слід помити та висушити.

Зробіть розмітку поверхні яйця.

Нанесіть восковий орнамент.

Наносити віск потрібно так, щоб не переривати лінії.

Пофарбуйте.

Перед першим нанесенням фарби потрібно помістити яйце в розчин оцту (2 столові ложки на склянку води).

Зніміть віск.

Після завершення фарбування потрібно термічно обробити яйця. На 10–15 хвилин помістити їх у духовку за температури 80–100 градусів, потім прогріти на газу чи над свічкою, ганчіркою зняти віск. Термічна обробка допоможе яйцю довше зберігатися та збереже орнамент.

Як виготовити драпанку

Найкраще для драпанки підходять гусячі яйця, оскільки вони мають найміцнішу шкарлупу. Яйця, як і для писанки, слід ретельно вимити та витерти сухою ганчіркою.

Потім потрібно зробити видутку. Великою голкою проколоти яйце на одному торці; розкручувати голку по колу, щоб зробити дірку діаметром 3 мм. Те саме потрібно зробити з іншого краю яйця. Потім, тримаючи яйце однією рукою, дути в одну дірку, а з іншої витікатиме білок і жовток. Потім яйце також можна промити водою.

Для драпанки зазвичай використовують яйце темного кольору, його зафарбовують також темним барвником. Безпосередньо перед фарбуванням отвори після видутки бажано закрити теплим воском. Після фарбування нанести олівцем бажаний орнамент і шкрябати по ньому чимось гострим — голкою, шилом чи цвяхом.

Як зробити крапанку

Техніка створення крапанки схожа на створення писанки. Для того щоб її виготовити, треба мати яйце, писачок і барвники. Воском слід поливати ті частини, які потрібно залишити незамальованими.

Спершу яйце потрібно занурити в найсвітлішу фарбу. Коли яйце висохне, його можна покривати восковими цятками. Для того щоб залишити якийсь колір на частині яйця, треба зафарбувати цю частину, залити її воском і дати йому висохнути. Врешті за градацією останні кольори занурення крапанки — це темні кольори. Чорний колір можна отримати зі шкарлупи соняшника. Потім крапанку після завершення малювання слід покласти в духовку на 80–100 градусів на 10–15 хвилин, а теплий віск обережно зняти ганчіркою.