Вiдомий журналiст, режисер та боєць з Тернопiльщини Михайло Ухман нещодавно оприлюднив допис, який викликав пiдтримку та жваве обговорення серед українцiв.

Автор висловив думку про те, що велика частина української молодi не знає про справжнiх Героїв, котрi вiддали свої життя за Україну у цiй страшнiй вiйнi. Натомiсть iнформацiйний простiр заповнений рiзноманiтними полiтичними та медiйними персонажами. Як наслiдок – виникає недовiра до Збройних сил та небажання захищати власну країну.

Михайло Ухман наголошує на необхiдностi популяризацiї людей, котрi щодня виборюють нашу майбутню перемогу. “Давайте будемо розповiдати про них на всiх уроках, на телебаченнi, в кафе, унiверситетах, i тодi ми переможемо. Iнакше наша країна i вашi дiти, внуки ще довго будуть в пiтьмi”, – наголошує автор.

Зазначимо, що Михайло Ухман – уродженець Тернопiльщини, кiнематографiст, журналiст, боєць-доброволець. Автор фiльмiв “Трохи нижче неба” та “Шлях поколiнь”. Далi – його допис:

“Побачив недавно новину про опитування нашої молодi i виявилося, що вони не знають майже нiкого з українських воїнiв, хто був би для них прикладом для наслiдування. Привiт колишньому мiнiстру освiти – шкарлету i системi освiти, привiт колишньому мiнiстру культури – ткаченку, привiт – так званому “марафону”!

Суспiльство i молоде поколiння знає, хто такий арестович, поворознюк, пес Патрон, та iнший полiтичний непотрiб, але справжнiх героїв, якi є сучасними богатирями, лицарями, козаками – назвати не можуть.

Тут виникає запитання i одночасно вiдповiдь на нього – люди не знають своєї армiї, вони її бояться, як наслiдок – сотнi тисяч молодих юнакiв, втiкають вiд захисту своєї Батькiвщини.

Молодi, здоровi, сильнi, якi б могли пройти пiдготовку i знищувати росiйських окупантiв – не довiряють армiї i це величезна проблема.

На свiтлинi – Герої України: Дмитро Коцюбайло “Да Вiнчi” i Тарас Бобанич “Хамер”! Цi хлопцi – фантастичнi воїни, вони таке витворяли на фронтi, що режисеру Спiлбергу i не снилося. Але в нас не має фiльмiв про Дмитра – молодого вовка, який вiв свою зграю у бiй. Ми не маємо фiльмiв про Тараса, який крутiший за будь яких “монгерштернiв, монатiкiв” та iнший зброд.

Нашу армiю люблять i пишаються нею в Європi, США, Канадi, проте чомусь в Українi, ми не знаємо своїх героїв в обличчя.