Проблему залежності від алкоголю, наркотиків, ігрових автоматів і шляхи її вирішення обговорили під час круглого столу представники реабілітаційного психо-корекційного центру, управління протидії наркозлочинності і міськрайонного відділу з питань пробації.

Підліткова цікавість, бажання відчути щось нове та неординарне, а також заохочення друзів перетворили вісімнадцятилітнього юнака у наркомана. У дев’яності роки харків’янин Андрій вперше спробував на собі ефект дії марихуани та алкоголю. І ця цікавість переросла уже у залежність тривалістю в двадцять років.

–    У всьому винна компанія. Я жив тоді в такому мікрорайоні, де або вживали алкоголь, або наркотики. Приймати наркотики тоді вважалося круто, а я прагнув до крутого ось і докотився.

Бажання нових відчуттів на суміші марихуани та алкоголю не закінчилося. Після цього, розповідає Андрій, захотілося спробувати щось цікавіше і більш дієвіше. Те, що дозволяло швидше досягти ейфорії.. Наркоманом чоловік себе не вважав ніколи, оскільки був переконаний, що наркозалежні люди це ті, які приймають заборонені речовини внутрішньовенно. А колотися для нього завжди було табу.

– Наркоманом я став в той момент, коли відчув, що все, приплив, коли зрозумів, що без конкретної суміші я жити не можу, не можу нормально стати, подумати чи що-небудь зробити.

На шлях виправлення вирішив стати лише у 33 роки, після того, як змішавши різні наркотичні засоби, з передозуванням потрапив у реанімацію. Почалися різні реабілітаційні центри. Та вартувало вийти за їх межі, як Андрій зривався і все починалося з нуля – важка робота, методи забути про втому, компанія, наркотики. Не спинили чоловіка і одруження та народження доньки. Зараз харків’янин намагається побороти залежність у реабілітаційному центрі на Тернопільщині. Впродовж семи місяців він проходить лікування та не вживає наркотиків. Тут доводиться жити за правилами.

– В них є вранці зарядка, група реабілітаційна – групова терапія, консультації та етикет, який порушувати не можна. Вони повинні себе чемно поводити, не мають без дозволу кудись йти, не можна один в одного щось красти. Вони мають відвідувати групи. В них розписаний цілий день, – розповідає директор реабілітаційного психокорекційного центру «Твоя Незалежність» Тетяна Козаченко.

За словами Романа Дудика, завідувача реабілітаційного психокорекційного центру, у них проходять лікування як чоловіки, так і жінки, залежні від наркотиків, алкоголю чи ігроманії. Люди різних вікових груп та соціального статусу, українці і жителі сусідніх держав. Наймолодшому пацієнту було 17 років, а найстаршому наркоману – 63.

– У нарко – та алкозалежних притупленні відчуття і вони не розуміють, що роблять боляче і собі, і оточуючим. Ми вчимо, як себе вести під час стресів, як жити далі. Важко почати з нуля тим, хто тривалий час був у залежності. Наркоманія і алкоголізм – це схожі хвороби, які починаються з голови. На все є причина.

Вживання наркотиків задоволення не з дешевих, завжди потрібні гроші, а більшість залежних людей їх не мають. Саме відсутність коштів штовхає наркоманів на злочини. На цьому наголосив заступник начальника управління протидії наркозлочинності ГУ НП в області Володимир Присяжнюк.

Правоохоронець розповів, що у стані алкогольного і наркотичного сп’яніння трапляється близько 40% тяжких злочинів. Лише від початку року оперативники його підрозділу зареєстрували 141 кримінальне порушення, пов’язане з незаконним обігом наркотиків, виявили протиправну діяльність двох організованих злочинних груп.

–    В своїй діяльності ми звертаємо основну увагу на виявлення та документування таких злочинів, як збут наркотичних засобів, сильнодіючих психотропних речовин. Схиляння до вживання таких засобів, утримання та організація місць для вживання чи виготовлення наркотиків та виявлення нарколабораторій. При затриманні особи завжди відстежується ланцюжок від споживача до збувача.

–    Молодь не розуміє, що інколи банальна конопля тягне за собою виникнення потреби вживання сильніших наркотиків, алкоголю. Виникають проблеми з батьками, поліцією, соціумом, а як захиститися далі, люди часто не знають, – наголошує лікар-нарколог Юрій Мінчук.

На допомогу лікарів та підтримку рідних сподівається і Андрій. Він каже, що якби міг повернути час, то ніколи б не спробував наркотики. Відмовив би від цього і свого брата-близнюка, стан здоров’я якого набагато гірший – хлопець ін’єкційний наркоман.

–    Друзі, я вам чесно можу сказати, що це того не вартує. Всі ці прагнення до задоволення тимчасові. Їх можна знайти в простих буденних справах – риболовля, подорожі. Все можна досягнути іншими шляхами, не наркотичними.