Старовинний Кременець чарує весняними краєвидами, знаменита гора Бона приваблює своєю магiчною i неповторною красою. Редакція Свободи завiтала у Кременецьку міську громаду щоб поспiлкуватися з її молодим та креативним керiвником – Андрiєм Смаглюком.

– Пане голово, розкажiть нашим читачам, з якими викликами найперше стикнулася ваша громада з початком повномасштабного вторгнення окупантiв?

– Звичайно, спочатку була панiка, розгубленiсть, вiдчай i страх. Гадаю, цi вiдчуття панували у всiй країнi. Не знали, що робити, як правильно дiяти. Адже всi плани, задуми поламалися в один момент. Але взяли себе в руки, зiбралися в мене в кабiнетi, щоб дiяти, органiзувати людей для допомоги вiйську, тим мiстам i селам, якi на той час перебували в окупацiї. Ми одними з перших в областi органiзували великий волонтерський рух, який згодом назвали «Джура». Спершу почали працювати i збирати допомогу в одному примiщеннi, згодом облаштували великий склад. Для медикаментiв довелося взяти ще третiй склад. У першi днi вiйни з нашої громади виїжджали до десяти вантажiвок з допомогою.

Активно долучилися жителi всiєї громади. Також ми маємо дуже багато партнерiв у Польщi, Нiмеччинi, Iталiї. Вiд тих країн надходила потужна помiч великими фурами. Хотiв би подякувати нашим людям, адже як тiльки приїжджали тi великi вантажiвки, я давав клич у соцмережах, що їх потрiбно розвантажити, година – i все було зроблено. Нашу допомогу отримували усi прифронтовi регiони, Київщина, Волинь тощо. У нас волонтерською дiяльнiстю почали активно займатися (роблять це i сьогоднi) заклади освiти. Господинi готують, печуть, плетуть маскувальнi сiтки. До речi, спiльно iз центром зайнятостi уже другий рiк поспiль органiзували програму для внутрiшньо перемiщених осiб. Люди мають змогу долучатися до плетiння маскувальних сiток, за що отримують платню.

– Розкажiть, будь ласка, бiльш детально, як допомагаєте людям, якi змушенi були втiкати з власних осель через пекельнi воєннi дiї.

– Гадаю, у нас дуже добре налагоджена спiвпраця з вимушеними переселенцями. В громадi створена рада ВПО, яка допомагає людям, вирiшує проблеми, з якими їм довелося зiткнутися. Також рада ВПО допомагає мiсту. До слова, з початку вiйни у нашiй громадi було бiльше десяти тисяч внутрiшньо перемiщених осiб. Це при тому, що не всi реєструвалися. Тодi для їх поселення задiяли садочки i школи. Сьогоднi у Кременецькiй громадi мешкають майже три тисячi ВПО. Органiзували спiвпрацю з рiзноманiтними мiжнародними фондами, якi допомагали ВПО. До слова, за час вiйни вiдновили дiяльнiсть товариства Червоного хреста у нашiй громадi. Дiяли злагоджено, розумiли i чули один одного. Вiдтак, у результатi такої плiдної спiвпрацi вдалося допомогти як вiйськовим, так i переселенцям. До слова, мали змогу надавати продукти харчування мiсцевим мешканцям, якi опинилися в кризових ситуацiях. Роздали майже три тисячi продуктових пакетiв.

– Пане Андрiю, як органiзована робота щодо допомоги нашим вiйськовим?

– З 2014 року з нашої громади поповнили лави Небесного воїнства 80 захисникiв. У нас велика громада – 42 тисячi жителiв. Тож i кiлькiсть мобiлiзованих – тисячi. На початку повномасштабної вiйни сформувалася мiсцева тероборона, були розмiщенi окремi вiйськовi частини. Також у нас дiє ДФТГ (добровольче формування територiальної громади), яке є одним iз кращих в областi. Намагаємося всебiчно допомагати нашим вiйськовим. Наразi робимо акцент на закупiвлi дронiв. Тож минулорiч з бюджету надали майже 30 мiльйонiв гривень.

Усi голови громад в один голос заявляли, щоб не забирали вiйськове ПДФО, однак нiхто до нас не дослухався. Тож тепер кошти з громади забрали, але ж допомогти вiйськовим потрiбно. Ми неодноразово зверталися до депутатiв Верховної Ради з проханням, щоб громадам дозволили закуповувати дрони, РЕБи тощо. Адже всi нашi закупiвлi – така потрiбна допомога вiйську трактується як незаконна. На цей рiк у нас є чимало запитiв вiд вiйськових частин, на допомогу вiйську запланували три мiльйони гривень. Певна рiч, менше нiж у попереднi, але такi реалiї. Допомагають нам мiста-побратими з рiзних країн.

– Знаємо, що у вашiй громадi офiцiйно створена громадська органiзацiя «Родини загиблих Героїв». Розкажiть, як допомагаєте людям, якi на вiйнi втратили найрiднiших.

– Направду, нам вдалося органiзувати спiвпрацю з родинами загиблих вiйськових. У нас офiцiйно створена громадська органiзацiя, якою керує матiр загиблого захисника, вiйськового журналiста Алла Лабуткiна. Намагаємось всебiчно їм допомагати вирiшувати рiзнi питання. До прикладу, нещодавно велосипеди з Нiмеччини ми передали дiтям загиблих захисникiв.

Напрацьовуємо концепцiю вшанування загиблих Героїв. У центрi мiста встановили Алею пам’ятi. Вона тимчасова, наразi погоджуємо з родинами загиблих мiсце розташування меморiального комплексу, як вiн має виглядати, що має бути зображено.

Також розробили положення про те, що всi нашi загиблi Герої нагородженi вiдзнаками «Почесний громадянин мiста Кременець».

Також мiська рада надає кожному дорослому члену сiм’ї загиблого вiйськового щомiсячну виплату у розмiрi тисячi гривень.

– Чимало голiв, з якими нам вдалося поспiлкуватися, зазначають, що зараз зменшилася допомога вiд iнших країн, а подекуди спiвпраця взагалi припинилася. Як у вашiй громадi?

– Наша громада, Богу дякувати, продовжує плiдну мiжнародну спiвпрацю. Минулорiч ми уклали договiр з гмiною Мiлич (Польща). Цьогорiч у березнi пiдписали угоду про спiвпрацю з повiтом Пижицького.

Звiдти надходить дуже багато допомоги. До прикладу, минулого мiсяця вiд них надiйшло двi вантажiвки з лiками, якi ми направили нашим вiйськовим на передову. Як ви знаєте, 12 березня, пiд час масштабного обстрiлу всiєї країни, у нашiй громадi був прилiт на об’єкт критичної iнфраструктури, була велика пожежа. Тож мiсто Мiлич надало нам пожежний автомобiль.

До слова, у нашiй громадi створено двi добровольчi пожежнi частини. Одна iз них має вже три автомобiлi. Зараз очiкуємо на ще один, якi нам передають партнери з Нiмеччини. Це дуже потужна допомога. На щастя, нам вдалося побороти наслiдки, рахуємо збитки.

– Пане голово, розкажiть про бiзнес у громадi.

– Якщо говорити про релокацiйний бiзнес, то великих пiдприємств у нас немає. Однак переїхали до нас кiлька малих пiдприємцiв, якi доволi успiшно ведуть бiзнес. Вони дуже активнi, є членами ради ВПО. Протягом рокiв вiйни вдалося налагодити прозорiсть ведення бiзнесу, дякую за розумiння i пiдтримку усiм пiдприємцям. Ми ж зi свого боку намагаємося всiляко сприяти, щоб справи у них йшли добре. Там, де не потрiбно, не втручаємося, коли ж виникають якiсь питання чи труднощi, допомагаємо. У результатi такої спiвпрацi у нас доволi збалансований бюджет. Можемо собi дозволити i без вiйськового ПДФО продовжувати наводити лад в громадi i допомагати вiйську. Минулорiч потрапили у «Дайджест успiху 2023 року», розробили карту iнвестицiйних об’єктiв у нашiй громадi, яку можна побачити на нашому сайтi. Єдинi в областi, разом з мiжнародним агентством мiжнародного розвитку USAID, зробили iнвестицiйний паспорт громади.

Цьогорiч оголосили конкурс «Кращий бiзнес-план 2024» для визначення кращих бiзнес-iнiцiатив у сферi малого та середнього бiзнесу. До прикладу, минулорiч, у рамках такого конкурсу, одна пiдприємиця отримала вiд нас 25 тисяч гривень на розвиток бiзнесу. Цьогорiч хочемо визначити вже двох кандидатiв. Кошти на це ми заклали в бюджетi.

Намагаємось долучати жителiв громади до спiвпрацi. До прикладу, ОСББ. Мiська рада пропонує на кожен будинок до 50 вiдсоткiв (але не бiльше як 150 тисяч) допомоги, йдеться про утеплення, енергоефективнiсть, облаштування прибудинкової територiї, дитячих майданчикiв, перекриття дахiв тощо. На жаль, спiвпраця йде важко. Минулого року у цiй програмi взяв участь лише один будинок.

Спiвпрацюємо з вуличними комiтетами щодо ремонту дороги. Вiзьму до прикладу село Жолоби. Там люди зiбрали майже 600 тисяч гривень на ремонт дороги, ми з мiської ради надали кошти, допомогло й управлiння капiтального будiвництва. У результатi вдалося зробити шмат дороги. Цьогорiч вони кажуть, що знову хочуть здiйснити ремонт. Певна рiч, ми охоче йдемо на зустрiч…

– Пане Андрiю, загальновiдомо, що з 2025 року в країнi будуть закривати школи, в яких 45 i менше учнiв. Яка ситуацiя iз освiтою в Кременецькiй громадi?

–  Коли утворилася громада, питання шкiл було одним iз найболючiших. Були i пiкети, i голодування пiд стiнами мiської ради. Категорична незгода щодо закриття сiльських шкiл. Завжди намагаюся донести до людей, що ми хочемо, щоб в кожному селi була школа, дитячий садочок, ФАП, щоб село розвивалося. Але це все дуже дороговартiсно. Держава має передбачити на це кошти. А їх наразi у бюджетi немає. У нашiй громадi велика мережа освiти – це майже 30 закладiв освiти рiзного ступеня. Є школи, де навчаються менше 45 учнiв. Основне завдання – зберегти робочi мiсця, до 2025 року органiзувати можливiсть пiдвезення учнiв, пiдлатати дороги…

Попри вiйну, пропри труднощi, громада живе, розвивається, разом долаємо всi труднощi i, як можемо, наближаємо свiтлий день перемоги.

Автор: Зоряна ДЕРКАЧ