Сенсацiї, яку пророкував Пєсков, анонсуючи виступ Путiна на Пiтерському форумi, не сталося.

Традицiйна маячна диктатора про «Провину Заходу» в усiх свiтових негараздах вже не викликає навiть поблажливої посмiшки у слухачiв. Але уся «доповiдь» довiчного керманича говорить про те, що вiн продовжує носитися зi старою iдеєю про подiл свiту на сфери впливу i має намiр i надалi пiдвищувати ставки у конфронтацiйному псевдодiалозi iз Заходом.

Єдине, що стримує зараз росiю вiд повного економiчного, полiтичного та соцiального фiаско – це величезнi прибутки, якi вона отримує за продаж власних енергоносiїв. Нафтогазовi доходи бюджету за сiчень-квiтень 2022 року майже вдвiчi перевищують показник аналогiчного перiоду попереднього року.

Саме за рахунок «нафтогазодоларiв» Кремль має можливiсть збiльшувати бюджетнi витрати. Завдяки цiй «паличцi-виручалочцi» Путiн має змогу «кидати кiстки» росiйському суспiльству для зменшення внутрiшньої соцiальної напруги. Ось i цього разу путiн багато говорив про програму пiдтримки народжуваностi, iпотеку (окремо пiдкреслюючи завершення програми у 2022 роцi – тобто пiдштовхуючи громадян до участi, щоб утримати будiвельну галузь), торкнувся освiти. I багато, дуже багато – про розвиток малих населених пунктiв. Що цiлком логiчно, оскiльки велика кiлькiсть представникiв депресивних регiонiв, якi складають «левову частку» тих вiйськових злочинцiв, що воюють в Українi, можуть поставити путiну запитання «чому там краще?» i зробити певнi висновки, яких так не хоче отримати кремль.

Якби на росiї не було нафти та газу, недоiмперiя вже давно б «вiддала Богу душу» (за умови, що Вiн би її, таку чорну, прийняв).

Тягар величезних витрат для продовження злочинної вiйни в Українi на тлi Захiдних санкцiй знекровлюють та руйнують росiю. Весь потiк iмперського iнформацiйного бруду, який стверджує про самодостатнiсть росiї, розбивається об реалiї життя.

Голова комiтету Ради Федерацiї Росiї з конституцiйного законодавства Андрiй Клiшас заявив, що програму iмпортозамiщення в країнi було провалено. Провал iмпортозамiщення спостерiгається щодо асортименту товарiв народного споживання, соцiальнiй та iнших сферах.

Про яке взагалi «iмпортозамiщення» може йти мова, якщо такi галузi, як сiльське господарство, машинобудування та сфера iнформацiйних технологiй залежнi вiд iмпортної сировини та комплектуючих на 90%?!

Навiть враховуючи те, що Росiя i може забезпечувати себе продовольчими товарами, вона залежить вiд iмпорту насiннєвого фонду (в середньому на 40-55% по рiзних культурах, на 98-99% по цукровому буряку, на 50-70% по соняшнику, кукурудзi, ячменю та рiпаку, повна залежнiсть по овочевим культурам).

У легкiй промисловостi доля iмпорту складає 70-90%. Усе — вiд тканини до ґудзикiв та замкiв — iмпортне. Частка iмпортних лiкiв у Росiї 2021 року становила 67 %. При цьому треба враховувати, що для виробництва так званих «росiйських» препаратiв використовуються переважно iмпортнi субстанцiї, технологiї та обладнання.

Росiя зiткнулася з нестачею елементної бази, яку неможливо компенсувати через «паралельний iмпорт». Оскiльки КНР поки що не сприяє вирiшенню проблеми, криза росiйської електронiки ще бiльше зростатиме, як мiнiмум, найближчi пiв року.

Економiка росiї вже «репнула» по всiх швах. Неминучу хвилю невдоволення суспiльства рiзким зниженням рiвня життя поки що вгамовує дохiд вiд спекулятивного експорту енергетичної сировини. Тому варто очiкувати у найближчому майбутньому нового витка пiдвищення ставок та блефу кремля у протистояннi iз Заходом, а перш за все – Європейським Союзом.

Перiод високих цiн iз вiдповiдними додатковими доходами для бюджету росiї, зумовлений спекуляцiями iз поставками нафти та газу, Москва намагатиметься використати для тиску на країни Заходу з метою змусити «здатися» та пiти на пом’якшення чи принаймнi не посилювати режим санкцiй.

Розумiючи, що до кiнця року ЄС планує вiдмовитись вiд 90% росiйських поставок нафти, кремль може пiти на прямий шантаж iз обмеженням постачань нафти найближчими мiсяцями.

Наразi дуже важливо чи пiддасться ЄС на блеф i погрози кремля, чи ж навпаки – використає усi резерви європейських країн щодо енергозабезпечення та потенцiал ощадливого використання енергоресурсiв. Саме це визначатиме загальний стан та можливi втрати економiки РФ.

Путiн наголошує на готовностi росiї «йти до кiнця» i робити «все, що захоче» за «правом сильного». Та чи буде таке «право» притаманне напiвзруйнованiй росiї – залежить зараз вiд наших європейських партнерiв та їхньої готовностi позбутися «нафтогазової голки».

Зi свого боку, Україна зробить усе можливе, щоб довести, що «право сильного» не може належати злочиннiй владi росiйського диктатора.

Бо то є законне право демократiї та свободи!