Без грошей на розвиток

Кабмін затримує містам виплату 7,6 мільярда гривень із фонду регіонального розвитку та 2,5 мільярда гривень субвенції на соціально-економічний розвиток. Керівник Асоціації міст України Олександр Слобожан повідомив, що більшість цих коштів мали піти на проекти пов’язані з підготовкою навчальних закладів до нового навчального року. При цьому кошти грають проти українських громад, бо більшість робіт можна виконати саме у літню пору. Отже є загроза, що не всі класи зможуть відкритися вчасно, або ж вони не будуть у повній мірі забезпечені відповідним необхідним обладнанням. Крім того ставляться під загрозу інші проекти пов’язані з облаштуванням публічних просторів. Як зазначив мер містечка Гайворон (Кіровоградська область) Роман Валуйко, кошти очікували отримати ще у липні. Зважаючи на час, який необхідний для проведення тендерів, реальні роботи можна було б почати у вересні. У зв’язку із затримкою роботи або будуть розпочаті із запізненням, або ж взагалі не почнуться. На це вказує зокрема і Голова Асоціації міст України Віталій Кличко у своєму зверненні до президента України Володимира Зеленського. Мер столиці зазначив, що міста просто не встигнуть освоїти кошти. Роботи будуть незавершені. Очевидно, що подібне блокування коштів у тій чи іншій мірі торкнеться кожної громади.

Проте обурює причина, з якої за висновками ЗМІ гальмується перерахування коштів до місцевих бюджетів. Як повідомляє авторитетне видання “Економічна правда”, про це попрохав уряд керівник Офісу президента Андрій Богдан. Зокрема в Офісі президента попросили уряд призупинити виділення коштів з фонду регіонального розвитку та на соціально-економічний розвиток до формування нового уряду після обрання нового складу Верховної Ради. Тобто, кошти, у кращому випадку громади зможуть отримати не раніше другої половини вересня. Очевидно, що освоїти ці кошти громади не встигнуть. І сотні тисяч українських школярів можуть залишитися без покращених умов навчання.

Хроніка закріпачення

Варто зазначити, що блокування коштів на розвиток було поширеною практикою у часи президента-втікача Віктора Януковича. Тоді саме через постійне ручне управління фінансуванням надважливих проектів досягали лояльності місцевих громад. Загалом же це вже не перший “фінансовий сюрприз” від уряду для місцевого самоврядування. Політика економічного закріпачення розпочалася ще на початку літа. У червні прем’єр-міністр Володимир Гройсман оголосив про “зниження тарифів”. Формально тарифи знизили для населення, але вартість складових тарифу підвищили для комунальних підприємств. Різницю між тарифом для населення і тарифом для генеруючих підприємств переклали на місцеві бюджети. Місцевим громадам така благодійнсть коштуватиме десь 26 млрд грн. Ці гроші доведеться витрати на газ. Під загрозу потрапили більшість програм розвитку — будівництва доріг, публічних місць, ремонту шкіл і садочків, реалізації тих же програм енергоефективності. Громади, які лише частково почали відчувати волю від децентралізації, методично роблять бідними та залежними від розчерку пера чиновника. Схоже в Україну повертають правило: “Бідним легше керувати, бо він не має часу думати про свої права”.

Покарають місцеве самоврядування

Також очевидно, що гнів людей від погіршення умов проживання спробують спрямувати на місцеве самоврядування. Адже трендом нової політичної реальності стали “президентські розноси” місцевих керівників, у яких спочатку забирають ресурси, а потім звинувачують у всіх існуючих бідах. Скажімо, можна легко спихнути на місцеву владу, наприклад, поганий стан доріг. А міським головам і міським радам доведеться робити непростий вибір, утримувати освіту і медицину, давати тепло в оселі, чи ремонтувати дороги. Зважаючи на потужний медіаресурс, який в Україні традиційно був в руках олігархів, що лише посилили свій вплив на центральну владу, переконати людей буде доволі просто.

Альтернатива ж у нас одна. Пильно спостерігати, чиї дії ведуть до комунального колапсу і гальмують розвиток громад, щоб нам в черговий раз не продали політологічну казку про “доброго пана нагорі” і недопрацювання на місцях. Цілком ймовірно, що заради самозахисту нам доведеться захищати своє місцеве самоврядування, щоб не повернутися у часи радянської диктатури, коли “нагорі” вирішували, який рівень добробуту є достатнім для кожного з нас.

Артем МІЩЕНКО