Вже з першої хвилини знайомства з нею говориш, як зі старим другом. Вона – епатажна, відверта, щира, без фальші і не з тих, кого слава змінює і робить зверхнім. Вона – така як є і при цьому надзвичайно талановита. Сьогодні розмовлятимемо з Ірен Гриців, єдиною жінкою-мс у Західній Україні, музикантом та співачкою, учасницею дев’ятого сезону телевізійного шоу «Х-фактор».

– Ірен, які емоції переповнювали в той момент, колі троє суддів проекту сказали вам «Так»?

– Я не можу сказати, що це була якась несподіванка для мене. Більшої уваги і підтримки я чекала від залу, хотіла донести людям свої емоції і переживання. І я отримала підтримку глядачів, а оцінка журі – це був лише хороший десерт, приємний бонус.

– Для свого виступу ви обрали пісню Дани Соколової «Індіго». Чому саме цю композицію?

– У той момент, коли я переживала у своєму житті певні труднощі, внутрішні проблеми, мені ця пісня асоціювалася з ними. Я співала від душі і, я думаю, усі це відчули…

– Особисто в мене мурашки по тілу йшли від вашого виконання…

– Дякую.

– Це було не лише щиро, а й професійно. У вас є музична освіта?

– Ні, я музикант-аматор. Це все дано мені природою. Музика – це моє життя.

– Ви – єдина у Західній Україні жінка-мс. Що привело вас до такого захоплення?

– До нього мене привела випадковість. А зараз це наше життя, яким ми живемо більше шести років. Просто це робота, яка стає тобі кайфом. Ти їздиш по Україні, змінюєш день на ніч, усе для того, щоб приносити задоволення людям. От і все.

– Як сольний виконавець, раніше вже виступали на великій сцені?

– Ні, на «Х-факторі» це був мій дебют.

– Чого плануєте досягти на цьому шоу? Чи вірите у те, що можете перемогти?

– Я думаю, що немає таких людей, які не вірять. Кожен сподівається на перемогу. Я планую йти до кінця, доти, поки мене не почнуть «ламати» зсередини.

– А що, таке може статися?

– Всяке буває. Я не готова бути не собою. Якщо мене примусять бути кимось іншим – я піду з шоу.

– Що можете сказати на те, що ваш виступ додали на офіційний сайт блекстару в інстаграмі?

– На це я усміхнусь, засоромлюсь і скажу: головне – не читайте коментарі).

– Чи не боїтеся конкуренції?

– Ні. В мене немає такого страху. Поки що атмосфера на проекті панує дружня. Ніхто не відчуває конкуренції.

– Кому присвячуєте свою участь в «Х-факторі»?

– Я присвятила перший виступ на шоу своїй мамі. Вона не сприймає мене, мою творчість. Хоча я хотіла, що вона побачила, почула, як я виступаю. Проте зворотнього зв’язку так і не відбулося. У нас непрості стосунки і ми рідко спілкуємось. Взагалі ця тема для мене дуже болісна.

– Що для вас в житті найголовніше? Які цілі ставите перед собою?

– Кожен з нас працює заради якоїсь мети. Моя головна ціль – рухатись далі, писати музику для людей, творити. Зараз ми працюємо у Львові на студії звукозапису, яку з-поміж інших я обрала для себе. Ці хлопці зі студії «Kickit», з якими я працюю – нереально круті. Їх хочеться дивитися, слухати, вони надихають творити.

– Крім музики, у чому ще знаходите натхнення?

– Я люблю подорожувати, відкривати для себе нові міста, нові країни. Остання моя подорож була в Італію. Вона мала тривати тиждень, а тривала півтора місяці.

– Чи звикли вже до слави, до того, що нас звертають увагу, впізнають на вулицях?

– Я не можу сказати, що я вже звикла до цього. Найдивніше те, що у моєму рідному місті Тернопіль, яке я поки не готова проміняти на якесь інше, мене менше впізнають. А, може, просто не хочуть впізнавати. Мовляв, ну хто вона така? У Львові, Києві, до мене часто підходять люди, спілкуються. До мене дуже багато пишуть, здебільшого чомусь зі Східної України.

Зрештою, зараз мене важко впізнати, бо від часу мого першого виступу на шоу я змінила зовнішність. Схудла на 9 кілограмів, пофарбувала волосся у світлий колір, вкоротила. Взагалі, фарбувалась раніше я часто, які тільки кольори на собі не випробувала! Хотілося постійно експериментувати. Це був мій спосіб самовираження, стан душі. Мені навіть на певний час ставало легше. Та зараз я розумію, що зміна кольору волосся не вирішить моїх проблем.

Сьогодні я блондинка, а раніше моє волосся було зеленого кольору. Був навіть такий смішний випадок… Я заходжу в магазин, розмовляють дві продавщиці: «Глянь, то та, що брала участь в «Х-факторі». А інша каже: «Та ні, то не вона, та була товста». А я така повертаюсь і кажу: «Так, це я»)…

– Не ображають вас коментарі такого плану?

– Ні. Я люблю на себе дивитись зі сторони. Я розуміла раніше, що є проблеми, вони і зараз є, але робота над собою триває. Дехто каже: «Перефарбуйся назад у зелений колір, бо тебе ніхто не впізнає». Я не готова зараз до цього. Є люди, які починають тебе клювати, заздрять, яких дратує твій успіх. Я і від них маю чого повчитися.

– Ви змінились від початку участі у шоу?

– Можливо, переоцінка цінностей, однозначно, відбулась. Ти перелаштовуєш свій мозок. Ти розумієш, що хочеш просто бути собою, відкриватись людям, бути потрібною. Я завжди кажу: «Не будуйте для себе ідеалу. Бо ідея ідеалу вбиває помалу». І люди відчувають, що я з ними відверта і чесна.

– Що хотіли б побажати шанувальникам і всіх, хто нас читатиме?

– Я хотіла б побажати, щоб люди були добрішими. У світі і так є занадто багато різного шлаку, на який не варто звертати увагу. Ми повинні переступати через певні свої проблеми, свою гординю і посміхатись їм услід, бо інакше ми просто будемо стояти на місці. Бажаю рухатись далі. Не тільки жовті маршрутки і трендові речі повинні нас тішити. Коли я їду в транспорті, хочу бачити не засмученні обличчя, які їдуть на роботу, якою незадоволені, а посмішки людей, вони мене надихають.

Розмовляла Лілія Лобур.