Після двох років полону боєць з Тернопільщини повернувся додому
За час полону військовослужбовець 82 батальйону побував у чотирьох російських тюрмах, значно схуднув, втративши понад двадцять кілограмів, але не втратив головного — сили духу, волі до життя та віри в повернення додому.
Військовослужбовець 82 батальйону 105 окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України Дмитро Сідельцев повернувся додому після майже двох років російського полону. Звільнення відбулося у межах масштабного обміну полоненими за формулою одна тисяча на одну тисячу.
Новиною про повернення бійця поділився пресофіцер 105 ОБрТрО Юрій Кульпа:
— На рідну землю після майже двох років російського полону повернувся військовослужбовець 82 батальйону 105 окремої бригади ТрО ЗСУ — старший солдат Дмитро Сідельцев. Його звільнення відбулося в рамках першого етапу великого обміну полоненими за формулою «1000 на 1000».
Історія Дмитра — це історія стійкості, мужності та віри.
19 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на ротному опорному пункті поблизу села Масютівка Куп’янського району Харківської області, позиції наших захисників зазнали масованого артилерійського обстрілу та ударів з БПЛА. Одночасно противник почав штурм з боку спостережного пункту, де ніс службу старший солдат Сідельцев.
Після початку штурму зв’язок із Дмитром зник. У результаті наступальних дій ворог захопив позицію. Згодом стало відомо, що військовослужбовець потрапив у полон і утримувався на території РФ.
За цей час Дмитро пройшов чотири російські тюрми, втратив понад 20 кілограмів ваги, але зберіг найголовніше — волю до життя і прагнення повернутись додому. І він повернувся.
Сьогодні Діма проходить реабілітацію. Він знову вдома — на українській землі, поруч із побратимами. Після двох років неволі, після невідомості, після жорстокої боротьби за життя — він знову серед своїх.
Під час зустрічі з побратимами з 82 батальйону, представниками ЦВС та комунікаційного підрозділу бригади Дмитрові вручили посвідчення учасника бойових дій. Цей документ став не лише офіційним визнанням його служби, а й нагадуванням про високу ціну, яку він заплатив. Однак, як зізнається сам Дмитро, найціннішою нагородою для нього стали обійми рідних і спокійний сон у власному ліжку на рідній землі.
Фото з допису
