– Петре Йосиповичу, знаю Вас не один десяток років як громадського діяча району, а останні майже десять років як керівника органу місцевого самоврядування, якому громада  Козівського району довірила владу. Перш за все коротко розкажіть про своє  особисте життя.

–       Народився я у Вікторівці Козівського району 11 листопада 1970 року. Середню освіту  здобув у  Козівській загальноосвітній школі І-ІІІ  ступенів №2 у 1988 році. У цьому ж році поступив на історичний факультет Львівського  держуніверситету. Після закінчення навчання у виші працював вчителем історії та правознавства у Теофіпільській школі І-ІІІ ступенів. 3 2010 року по даний час голова Козівської районної ради.

У 1991 році одружився. Дружина Марія Дем’янівна працює медсестрою реанімаційного відділення Козівської ЦРКЛ. Виховали двох синів – Йосипа та Дем‘яна, які минулоріч одружилися, а у березні я став дідусем. Дякувати Богу, наші з дружиною батьки дочекалися першого правнука, якому дуже раді. Коротше кажучи особистим життям задоволений, оскільки вважаю, воно склалося добре.

– Протягом майже десятка років  Ви на відповідальній посаді – очолюєте Козівську районну раду. Що скажете про цей складний для нашої країни і, зокрема, району період?

–       У  2010 році був обраний головою Козівської районної ради. У цей досить складний час тотального панування регіоналів працювати було  досить нелегко. Під час Революції  Гідності 2013-2014 років Козівська районна рада стала центром спротиву жителів району проти режиму Януковича. Тоді був створений районний штаб  народного спротиву, який організовував поїздки у Київ. В епіцентрі подій – у столиці України не раз довелося побувати особисто. Після перемоги працювати стало ще складніше, оскільки йшло формування нової влади. Крім іншого, потрібно було долучатися до процесу мобілізації як людей, так і техніки на війну проти російського окупанта. Крім того, разом із «Самообороною Козівщини» організовували поїздки волонтерів з гуманітарною допомогою на східний фронт. А це і продукти  харчування, і збір коштів на бронежилети, шоломи, військову форму тощо. Щира подяка мешканцям району, аграріям та всім іншим, які до цього долучилися. Приємно зазначити, що наш район такі волонтерські поїздки продовжує і понині.

Перебуваючи на посаді голови районної ради, намагаюся працювати з людьми і для людей, вникати у їхні проблеми та вирішувати їх. Водночас прекрасно розумію, що без розвитку економіки району, країни неможливо вирішити всі ті завдання, які стоять і перед районом, і перед державою. А тому докладаю усіх зусиль для залучення  коштів та інвестицій у розвиток району. На мою думку, призначення влади не стільки допомагати,  як не заважати розвитку приватного підприємництва.

Районна рада, яку я очолюю, депутатський корпус постійно працюють злагоджено та конструктивно. Разом з виконавчою гілкою влади району за минулі роки вдалося реалізувати ряд інфраструктурних проектів у медичній, освітянській, культурній та спортивній галузях району. Козівська районна рада бере також  участь у співфінансуванні проектів Державного фонду регіонального розвитку та Фонду соціально-економічного розвитку. Проекти здійснюються не тільки у Козові, а й у селах району. За минулі роки дуже багато зроблено й у збереженні пам’яті нашого славного історичного минулого. А це і відзначення 100-ліття Конюхівської битви у І-й світовій війні, «Бишки – столиця  воюючої України» та 75-ліття Третього Надзвичайного Великого Збору ОУН (Золота Слобода, Веснівка).

– Петре Йосиповичу, Ви маєте достатній досвід роботи в органах місцевого самоврядування. Чи не спонукало Вас це  балотуватися у найвищий законодавчий орган держави – Верховну Раду?

– Саме так. У 2014 році балотуючись до Верховної Ради, на усіх зустрічах з людьми наголошував, що без зміни системи влади ми будемо рухатись по колу від революції до революції, міняючи керівництво, яке неспроможне буде нічого зробити. Як виявилося – я був правий. За останні п’ять років не було проведено жодної реформи, яка б у повній мірі задовольняла людей. Тому я, усвідомлюючи те, що Верховна Рада через прийняття законів встановила правила гри у державі, які б дали можливість кожному  простому українцю реалізувати себе та забезпечити гідні умови життя для себе і своєї сім’ї. Для цього потрібно, щоб усі рішення, які приймають Верховна Рада, Уряд, Президент виходили з інтересів простого українця, а не купки олігархів та корупціонерів. Отож немає  наразі галузі у нашій державі, яка б  не потребувала реформування. І в першу чергу – це нова енергетична політика, яка дасть  можливість суттєво знизити драконівські тарифи на газ та електроенергію. Я категоричний противник субсидій. Гідні зарплата, пенсії, справедливі тарифи дадуть можливість кожному українцю бути впевненим у завтрашньому дні.  Субсидіювання є приниженням гідності як працюючого українця так і пенсіонера. Кожен з нас хоче змін! Народ прагне побачити Україну іншою – щасливою та успішною. Це дуже важливий вибір. Обрали Президента, оберімо Верховну Раду, яка  призначить нового досвідченого прем’єр-міністра і будемо рухатися до впровадження європейських стандартів нашого життя!

Інтерв’ю провів Степан ШКАРАБАН (гол. редактор газети “Вільне слово”)