Українські війська залишили Авдіївку, щоб уникнути оточення, та відійшли на нові рубежі оборони, заявив головнокомандувач Олександр Сирський.

Від міста залишилися одні руїни. Передає вилання ВВС.

“Виходячи з оперативної обстановки, яка склалася довкола Авдіївки, з метою уникнення оточення та збереження життя і здоров’я військовослужбовців, прийняв рішення про виведення наших підрозділів з міста й переходу до оборони на більш вигідних рубежах”, – заявив Сирський.

За словами керівника ОТУ “Таврія” Олександра Тарнавського, українські військові “відповідно до отриманого розпорядження, вийшли з Авдіївки на заздалегідь підготовлені позиції”.

“Оточення не допущене, особовий склад виведений, наші воїни зайняли оборону на визначених рубежах”, – заявив Тарнавський.

Україна – на межі втрати Авдіївки, за яку бореться 10 років “Ситуація критична”. Як Росія намагається загнати ЗСУ в Авдіївську пастку.

Коксохімічний завод вважають останньою фортецею ЗСУ в Авдіївці. Там оборону в останні дні тримала 3-я штурмова бригада. Бійці заявляли – росіяни підпалили цистерни фосфорними боєприпасами.

Авдіївський “Коксохім”. Такі потужні підприємства часто перетворюються на останні оплоти боротьби в оточених росіянами українських містах

Чотири місяці кривавого наступу росіян

Велика кривава битва за Авдіївку тривала чотири місяці. Росіяни з жовтня 2023 року розпочали масштабний наступ на Авдіївку. Сили оборони України довго захищалися, в кінці січня експерти заговорили про критичну ситуацію та необхідність виводити гарнізон, проте цього тоді не сталось.

На початку лютого ситуація стала критичною і росіянам майже вдалось перерізати шляхи постачання захисників міста.

Для обох сторін війни Авдіївка мала важливе політичне та військове значення. Росія намагалася відсунути українські війська на безпечну відстань від “столиці ДНР”.

Також у Росії не приховували – Авдіївку хотіли взяти до переобрання президентом Володимира Путіна у березні 2024 року.

Для України Авдіївка була важлива як великий залізничний вузол, потужний промисловий центр, а також як постійна потенційна загроза для Донецька.

Лише за декілька кілометрів звідси проходить дорога, що поєднує Донецьк, Горлівку та Луганськ. Перерізати її – означало б суттєво ускладнити логістику військ противника.

Ситуація в місті станом на кінець січня

Авдіївка – невелике промислове місто, звідки дуже близько до Донецька, захопленого проросійськими бойовиками ще майже 10 років тому – навесні 2014-го.

Всі ці роки Авдіївку утримували українські війська, які побудували там міцні оборонні укріплення. Попри близькість до лінії фронту, місто останні роки розвивалося та економічно зростало.

Повномасштабна війна все змінила. Зупинився місцевий завод, більшість мешканців залишила місто, рятуючи від щоденних руйнівних бомбардувань. А місто перетворилось на руїну.

На середину лютого ситуація перебувала на межі оточення, а позиція “Зеніт” на південному сході була практично оточена

Ситуація станом на початок лютого ставала критичною для українців, а низка військових оглядачів заговорили про загрозу оточення міста та його захисників. Але Київ не давав команду відходити з Авдіївки. Це повторювало ситуацію з Бахмутом. Станом на лютий “безпечний коридор” для виходу ЗСУ був лише близько кількох кілометрів.

Ще у грудні, коли війська РФ захопили села Степове і Бердичі, а також прорвалися до коксохімічного заводу, утримання Авдіївки почало втрачати сенс. Дехто казав про необхідність виходу українського гарнізону, проте командування заявляло про утримання міста та перекидання туди додаткового підкріплення.

Під час важких боїв за Авдіївку туди їздив президент Зеленський

Весь час повномасштабного вторгнення Авдіївку обороняла 110-а бригада, згодом їй на допомогу направили 47-у бригаду на низку інших підрозділів.

В середині лютого стало відомо про перекидання в місто 3-ї окремої штурмової бригади. У цей час вже відбулось часткове оточення позицій ЗСУ на позиції “Зеніт” на півдні міста, але, за даними Генштабу, бійці зуміли вийти 15 лютого.

Вночі на 17 лютого командир 3-ї штурмової бригади Андрій Білецький теж заявив про відхід на нові позиції.

“Дякую бійцям за гідний бій, який дали ворогу в Авдіївці, в умовах тотальної кількісної переваги росіян у живій силі, в техніці, у снарядах”, – заявив Білецький. Також він подякував командуванню за “виважене рішення”.

Попри великі втрати, Кремль досягнув своїх цілей на цьому напрямку. Остання оборонна лінія ЗСУ на фронті, яка була незмінна з 2014 року, впала.

Наступною “великою ціллю” для російської армії може стати тиловий Покровськ за 40 км на захід чи ближче Селидове. Однак війська РФ можуть почати рух і на північ – до Краматорська і Слов’янська.