Його називають “Мікеланджело анімації”, а знавці надають йому перше місце в рейтингу діснеївських аніматорів. У 1998 році посмертно отримав нагороду “Діснеївські легенди”. Він створив для нас гномів з “Білосніжки”, Страмболі з “Піноккіо”, слоника Дамбо, корову Клорабель з “Міккі Мауса”… Він – Володимир “Білл” Титла, син українських емігрантів.

Феномен Володимира Титла полягав у тому, що:

Володимир Титла народився 25 жовтня 1904 року в родині українських емігрантів. Батьки Петро та Марія Титли емігрували з села Підгайці Тернопільської області. Батько працював простим робітником з виробництва бочок для риб. Родина жила досить бідно, була надзвичайно релігійною, настільки, що це обурювало Володимира. Як пізніше згадував його близький друг Арт Баббітт: “Він відчував, що повинен відсторонитися від обмежень католицизму його сім’ї. Очевидно, через надмірність релігії вдома, він став атеїстом”.

Він тікав від реальності завдяки мистецтву, до якого мав талант і пристрасть. Ще малим на папері робив копії з коміксів. Одного року був повністю лежачим через хворобу й малювання заповнювало тоді весь час.

У дев’ять років Володимир разом з тіткою відвідав Мангеттен, де спостерігав анімацію Уінзора Маккея – “Герті Динозавр” у театрі водевілю. Як пізніше згадувала його дружина: “Ця подія змінила усе його життя”.

Провчившись рік у вищій школі, Володимир покинув її і зосередився виключно на мистецтві. Він брав уроки у нью-йоркській вечірній школі індустріального дизайну. Уже в 16 років Володимир Титла мав першу роботу: створював титульні написи у Paramount Animation Studio. На той час вона була досить примітивною.

Володимир тоді не надихався анімацією й не думав розвивати кар’єру в цьому напрямку. Все ж він не покидає її, а, навпаки, з 1922 року іде працювати на John Terry’s Studio. На цей крок його підштовхнула необхідність хорошого заробітку, оскільки в той час Володимир фінансово допомагав своїй сім’ї. Досить швидко Володимир Титла став одним з найбільш високооплачуваних аніматорів студії.

Наявність фінансового забезпечення дозволила йому вирушити на навчання до майстрів-художників Європи у 1928 році. Тут він пробув 18 місяців і, крім того, що вивчав рисунок в Парижі, брав уроки в художника й ілюстратора Бордмана Робінсона, надихався своїм улюбленим художником Пітером Брейгелем, вивчав скульптуру, відвідав і батьківщину батьків на Тернопільщині. Повернення до Америки пояснював тим, що розчарувався у собі й розумів, що ніколи не досягне рівня майстрів, з якими зустрівся тут.

У США Володимир знову пішов працювати на Terrytoons. Він заробляв хороші гроші, проте не отримував задоволення від роботи. Ця студія робила мультфільми низької якості. Проте звільнятися Володимир не поспішав у часи “Великої депресії”.

У 1938 році Володимир одружився з Адріен ле Клерк (актриса й модель із Сіетла, позувала на мистецьких заняттях для аніматорів студії Діснея). Їхній син Петро (Peter) був натхненням для батька при створенні образу слоника Дамбо:

“Більшість манер, емоцій я взяв зі своєї власної дитини. Немає нічого награного у дворічного малюка”.

Після виходу мультфільму Петро Титла отримував безліч листів від прихильників і увагу самого Уолта Діснея. На жаль, на початку 1943 року Володимир звільнився зі студії, про що шкодував аж до смерті. Причиною цього була його участь у страйку працівників студії проти Уолта у 1941 році (через економічну кризу Уолту Діснею довелось багатьох звільнити). Він приєднався до страйкарів для підтримки друзів, і визнавав, що співчував їм, але не хотів робити чогось проти Уолта. Звільнився сам, бо відчував напруження в студії, а ще намагався перебратися з родиною на схід, через воєнну активність японців (ще в середині 30-х років Володимир придбав ферму у штаті Коннектикут).

Він знову повернувся працювати до Terrytoons, потім творив для Famous Studios (власність Paramount Pictures), Tempo Production. За цей час він створив відомі образи, зокрема, Каспера, малої Лілу (прототипом стала його донечка Тамара) та малого Ендрю. Володимир Титла весь цей час прагнув повернутися на студію Діснея, часто був у депресії через відмови, що стосувались його робіт. Помер 29 грудня 1968 року у штаті Коннектикут.

Його анімація була глибшою і витонченішою за ту, яку робили раніше. Він мав більший досвід, ніж молодше покоління. Він був хорошим і в мистецтві малювати, і в умінні виражати дію й емоції. Він змінив уявлення про можливості в анімації. Він був першим, хто серйозно ставився до дії. Ніхто більше не працював так особисто й чесно. Саме тому найкращою анімацією, яку робили в історії цієї мистецької форми, й досі визнається сцена емоційних відносин місіс Джамбо до слоника Дамбо, в яких Володимир змалював свої відносини з сином. Досі згадують, що створюючи образ Страмболі:

“Він (Володимир – Авт.) не був поза Страмболі. Він був Страмболі”.

Через таку віддачу роботі страждала його сім’я. Дружина згадувала, що часто стояла в дверному поході його майстерні, коли він малював, щоб отримати хоч якусь увагу від чоловіка. Вона завжди називала його Вілл, не зважаючи на використовуване ним “Білл” для американізації свого слов’янського імені.

Першочергові у його роботах – почуття й емоції характерів – і надалі залишаються основним пріоритетом діснеївських аніматорів.

P.S. Володимир Титла любив слухати записи українських пісень. Він був закоханий у землю, тому його так захоплювало життя на фермі.

Діти Володимира також митці, проте, в основному зосереджуються на мистецтві фотографії. Ось сайт Петра Титли

У 2005 році дружина митця Адріен Титла видала книгу про Володимира – “Діснеївський гігант” (початкова назва звучала “Прекрасний світ Віллі Т.”).

Джерела:
50mostinfluentialdisneyanimators.wordpress.com/2011/12/17/1-bill-tytla
www.mouseplanet.com/8177/Adrienne_Tytla
en.wikipedia.org/wiki/Bill_Tytla
fakty.ua/210706-v-studii-uolta-disneya-mne-pokazalos-chto-ya-popal-v-sumasshedshij-dom-priznavalsya-hudozhnik-vladimir-titla

Від:
dij.com.ua