Історія кохання 77-річного одеського композитора Бориса Маміна та 70-річної тернопільської поетеси Марії Карпик доводить, що справжнім почуттям не страшні ні відстань, ні вік. Познайомившись у соціальних мережах три роки тому, вони створили творчий тандем, який переріс у романтичні стосунки, увінчані заручинами та спільними планами на майбутнє. Про це розповідає Суспільне Тернопіль.

Від віртуального знайомства до реального кохання

Одеський композитор Борис Мамін освідчився тернопільській поетесі Марії Карпик. Чоловікові 77 років, його обраниця на 7 років молодша. Пара познайомилася у соцмережах три роки тому. Кажуть, їх поєднала спільна творчість. Вона пише поезії, він кладе їх на музику. У доробку Бориса понад 400 власних музичних творів, Марія —авторка 15 поетичних збірок. Історією свого кохання та планами на майбутнє вони поділилися із Суспільним.

“Якби мені колись сказали багато років тому, що я покину свою Одесу, рідне місце, і я переїду в Галичину жити, я б не повірив. Оскільки я пишу музику, то мені потрібні тексти. Для пісень, для молитов, для духовної, різної музики. І якось я звернув увагу на гарні, такі зворушливі вірші, рядочки пані Марії. Я проявив ініціативу, познайомився з нею і ми стали віртуальними друзями. Я запропонував написати першу пісню. Вона має таку дуже цікаву назву “Дотики рук”. А далі була друга пісня, і пішло. Я побачив, що з нею можна працювати. Хоча зі мною важко працювати, — розповів Борис Мамін.

Галина Карпик і Борис Мамін, фото Суспільне Тернопіль

“Ми слова довго-довго шліфували, майже пів місяця ми з ним працювали над тією піснею. Ми сварилися, доказували, тому що в нас характери однакові. Ми вогняні знаки. Творчі люди — це завжди, знаєте, люди такі особливі. Я Овен і я завжди люблю бути лідером. Він, як чоловік, теж хоче бути лідером”, — каже Марія Карпик.

Борис каже, згодом зрозумів, що закохався.

“Потім я все більше і більше звертав увагу на пані Марію як на жінку, а не як на поетесу. Наше кохання стало просто розквітати, і, тим паче, що це весна. Закоханість, взаємні почуття. Моя одинокість, вона одинока. Це погано, для творчих людей особливо погано. І це при тому, що в нас є діти. У мене дуже гарні дві доньки, в неї – донька і син, і все там гаразд. І ми так зрозуміли, що можемо бути один для одного тил. Як міцний тил вона і, як авангард я. І тоді стало питання переді мною: чого ти морочиш голову жінці? Закохався, так і кажи. Освідчення було віртуальне. Більше того, я почав писати вірші. Я не поет, я себе не вважаю поетом. І тут у мене раптом виходить сонет. Сонет називається “Марія”. Це на кшталт Петрарки і Лаури. Отакий сонет я написав і сам подумав, невже це я”.

Освідчення через мистецтво

За його словами, він створив до ювілею Марії відеоролик. Це було віртуальне освідчення.

“Я подумав: ну не можу не подарувати я щось коханій жінці. А що може подарувати жінці композитор, — пісню. Є така пісня, дуже відома, називається “Марічка”. Автор Сабадаш”. І я написав на цю ж мелодію, але свої слова. Один співак це проспівав, і коли вона святкувала свій день народження, ювілей у “Просвіті” тернопільській, там же показали відео. А в тій пісні є такі слова: “Чарівна Марічко, я до твого серця стежку прокладу”. І коли вже публічно це прозвучало, то це було заочне освідчення через пісню”.

Галина Карпик і Борис Мамін, фото Суспільне Тернопіль

Майже місяць тому Борис переїхав до Тернополя і пара заручилася.

“Одна справа, коли ти віртуально спілкуєшся, навіть гарні слова говориш коханій жінці. А інша справа, коли отут поруч. Борис дуже уважний чоловік. Він щоранку приносить мені каву в ліжко. Він оформлює це так, що дивуєшся. Взяв на себе напевно найважчу працю — кухню. Поруч з ним я відчуваю себе королевою”, — каже Марія.

Марія показує перстень, фото Суспільне Тернопіль

Порада для самотніх: ніколи не пізно шукати кохання

“Я ніколи не вважав себе поетом. Я пишу вірші тільки для пісень. Але так сталося, що коли ми покохалися з пані Марією, з мене так, знаєте, виходить поезія. Один з віршів, який я написав саме у цей період закоханості, має назву “Зимова любов”. У нашому світі дуже багато одиноких людей. І похилого віку теж багато. А це, на мій погляд, страшна болячка така. Бути самотнім і навіть попри те, що ти маєш діточок, онуків, це не те. Треба, щоб поруч був друг надійний, щоб в складну хвилину можна було б порадитись, поплакатися”.

Одеський композитор і тернопільська поетеса, фото Суспільне Тернопіль

Коли у нього виникли проблеми, які призвели до депресії і творчого застою, до життя його повернула кохана жінка, розповів Борис.

“Бажаю знайти свою половину, не зневірюватися. З вірою, з надією, з Божим благословенням шукати, бо вас теж шукають, хтось вас шукає”.

Раніше ми писали про те, що лавандова стежина розквітла у Лановецькому зооботсаду.