Хто піднімає ціну на воду?

Попри існуючий міф, тариф на воду встановлює не місцева влада, а Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Нові тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення Комісія затвердила 4 лютого. Відтак вартість водопостачання зросла у 45-ти містах України. Окрім обласних центрів, послуги водоканалів подорожчали в містах, де нараховується понад 100 тисяч споживачів.

Формально Комісія незалежний орган, реально – уряд має вплив на формування тарифів, оскільки, визначає економічну політику. В українських реаліях склалося так, що попереднього керівника голову Комісії Дмитра Вовка сьогодні шукає суд за корупційні діяння у справі сумнозвісної формули “Ротердам +”. Чи не стали сьогоднішні тарифні зміни частиною чергової загальнонаціональної корупційної схеми – покаже час…

Чому ціна на у містах України воду різна?

Ціна у конкретному регіоні залежить знову ж таки від рішення НКРЕКП. Комісія бачить доцільність у такій відмінності цін, зважаючи на різні обставини в регіонах: доступ до води, ціни на електроенергію та інші показники. Тернопіль отримує воду у мережі з підземних родовищ, що вимагає додаткових витрат. Натомість більшість міст України отримують воду з річок. Це також один з чинників, що впливає на кінцеву ціну.

Чому ціни зростають, а коштів бракує?

Половину бюджету місцеві водоканали витрачають на електроенергію. Уряд підняв для водоканалів ціну на електрику ще влітку минулого року. “Вільний ринок електроенергії” для комунальних підприємств запрацював з 1 липня 2019 року. Лише за десять днів роботи ринку вартість енергії виросла більше ніж на третину. При цьому самі місцеві водоканали не мали права підвищувати тариф для населення. Тож всі втрати водоканали змушені були фінансувати з власного бюджету. Крім того з 1 січня 2020 року зросла мінімальна заробітня платня. Відтак оплату працівників змушені були за законом підвищувати водоканали, зокрема “Тернопільводоканал”. Таким чином для забезпечення “політичних балів” для уряду, комунальні підприємства ставили в умови, коли вони працювали на грані банкрутства.

Який вихід?

Варто розуміти, що підприємство не може постійно працювати у збиток, оскільки потрібно оновлювати труби, насоси інше обладнання. Для цього переважно залучаються кошти міжнародних організацій, зокрема Світового банку. У Тернополі до таких стратегічних проектів належать будівництво станції знезалізнення води, реконструція Верхньо-Івачівський водозабору, оптимізація й заміна мереж водопостачання й водовідведення.  Крім того, водоканали повинні шукати ресурс на утримання кваліфікованих працівників. Сьогодні середній вік слюсарів перевищив 50 років. Через низькі зарплати люди не хочуть йти працювати на підприємство.

Вихід потрібно шукати в оптимізації. Один з варіантів — це дати більше автономії місцевому самоврядуванню. Алгоритм встановлення тарифу можна залишити за НКРЕКП, а місцевій владі дати змогу розподіляти тарифні надходження. Тоді більше коштів спрямували б на оновлення і модернізацію підприємств, оскільки місцева громада зацікавлена в оновленні своїх підприємств.

Модернізація у свою чергу дозволила б зменшити витрати на утримання і зробити підприємства більш економічно ефективними. Підвищити зарплати працівникам і покращити якість води, яка тече з кранів у наших домівках.

(Тарас Беглій)