На вiйнi головне – не втратити себе. Не дати почуттям знищити людянiсть та гiднiсть. Не стати такою ж потворою, як твiй ворог.

Це дуже важко, бо лють, яка переповнює та домiнує над усiма почуттями, кричить: «Вбий ворога! Знищи його! Вiн прийшов забрати твоє життя, життя твоїх рiдних, друзiв! Твiй ворог не людина! Твiй ворог – скажена потвора, яка заслуговує лише на смерть!»

Звiряча жорстокiсть скажених кремлiвських собак, з якою вони постiйно i навмисно порушують правила ведення вiйни, що одностайно стверджують про неможливiсть заподiяння шкоди мирному населенню, вже давно поставила окупантiв по за рамками будь яких людських норм та правил. Актами вiйськового терору та геноциду проти мирних громадян України кремль намагався зламати волю української Нацiї. Та йому це не вдалося.

Україна не злякалася i не стала на колiна перед загарбником. Єдине, на що спромоглася ненависна орда своєю жорстокiстю – це об’єднати українську Нацiю, яка у своїй лютi та ненавистi стала «як один» на захист Батькiвщини i змогла зупинити ворога та зруйнувати усi його плани.

Росiя програє свою власну злочинну вiйну… Пiв року страждань, болi та спровокованої окупантами лютi українцiв обернулися для путiнської iмперiї початком кiнця.

Безславного та принизливого кiнця епохи кремлiвської диктатури навiженого старого маразматика, який посмiв поставити себе на рiвень «верховного божества», яке має право вершити долi людей, цiлих народiв та вiльних нацiй.

Ворог дуже хотiв у триденний термiн с початку так званої «спецоперацiї» провести парад свого вiйська на Хрещатику, у самому серцi України. I «парад» таки вiдбувся. Правда, не через три днi, i не зовсiм так, як планував путiн та його опричники.

Практично через пiв року пiсля початку вiйни, напередоднi Дня Незалежностi України, ворожа технiка все ж таки «вийшла» на Хрещатик. I її, як i мрiялося бункерному диктатору, кияни «зустрiчали схвальними вигуками та оплесками»! Все так, але українцi на Хрещатику зустрiчали те, що залишилося вiд колишньої гордостi «другої армiї свiту» – згорiлi та потрощенi шматки знищеної «путiнської слави», зруйнованi надгробки злочинних намiрiв агресора, який у своїй безмежнiй тупостi наважився пiдняти руку на Незалежнiсть та Свободу вiльної країни Україна.

Так сталося, що цi пiв року вiйни, яку росiя злочинно та безпiдставно розпочала проти України страшним ранком 24 лютого, спiвпадають з головним святом української Нацiї – Днем Незалежностi. Можливо путiн, вiдомий своїм хворобливим тяжiнням до символiзму, намагався таким чином принизити Україну святкуванням своєї «перемоги» у цей день, який його зруйнована психiка вже вважала «днем залежностi вiд росiї»…

Диктатор помилився у своїх розрахунках. Україна була, є i залишається Незалежною попри усi ворожi спроби та злочини. Українцям є чим пишатися i є що святкувати у цей День. Незважаючи на страшнi людськi жертви, на десятки тисяч життiв Захисникiв та мирних громадян, на руйнування та тимчасову окупацiю українських земель, ворога було зупинено!

Важко, страшно, болiсно… Кожного дня лунають вибухи, гинуть українцi. I не тiльки на передовiй, у протистояннi вiч на вiч з ворогом. Гинуть простi мирнi мешканцi, старi, молодi, дiти. Гинуть вiд пiдступних злочинних обстрiлiв, вiд звiрячої ненавистi до всього свiтлого та справедливого, якою кремль напитав свою темну орду. Кожен новий день приносить нову загрозу, якою окупант намагається зламати волю та знищити саму душу вiльної української Нацiї.

Ворог не гребує нiчим. Нi обстрiлами мирних мiст, нi публiчними стратами полонених Захисникiв України, нi ядерним шантажем. Незважаючи на всi нелюдськi злочини кремлiвських окупантiв, українцi не зламалися i не перетворилися у вiдповiдь на путiнську агресiю на кровожерливих вбивць, хоча й мають на це повне право. Ми не катуємо полонених i не вбиваємо простих росiян. Хоча вони теж виннi у кремлiвських злочинах не менше нiж вiйськовi злочинцi окупацiйної орди.

I це не наша слабкiсть, а наша справжня Сила, саме завдяки якiй ворог сьогоднi вже тiкає з Херсона, Київська, Сумська та Чернiгiвська область звiльненi вiд окупантiв, а Крим перестав бути «безпечним та захищеним» мiсцем для вiдпочинку росiян i вже готується повернутися до «української гаванi».

Ми сильнi, бо ми Незалежна Нацiя на своїй, Богом данiй Вiльнiй Батькiвщинi! Ми – ЛЮДИ! У повному розумiннi цього слова! I саме це дає нам можливiсть та ПРАВО святкувати НАШУ НЕЗАЛЕЖНIСТЬ, а ворогу – готуватися до нищiвних поразок та безславної погибелi, яка стане новим вистражданим та вибореним святом для кожного українця.