Місцеві розповідають, колись у цьому селі було понад 800 жителів і буяло життя, а тепер трохи більше за 50-ть. Окрім закинутих вулиць та занедбаних хатин, місцеві навіть не мають змоги добратися до Гусятина, який знаходиться аж за 21 кілометр дороги.

Із місцевими жителями Босир спілкувалися кореспонденти Суспільного.

82-річна Надія Величенко народилася в Босирах та працювала вчителькою. Жінка розповіла, що на початку 20 століття в Босирах було понад 800 жителів.

Надія Величенко. Суспільне

Більшість будинків у селі покинуті, в деяких вже немає дверей та вікон, двори позаростали. Є цілі вулиці, де вже ніхто не живе й навіть не навідується.

– Тут була бібліотека в селі, через дорогу, клуб, книжки були. Тепер вісім дітей є в селі. Був медпункт, пішла реформа, медпункт закрили. В Коцюбинчиках фельдшерка є. Хліб добре, що пошта приїздить, то привозить хліб. Раз в тиждень вона привозить. Але немає навіть маленького холодильника. Масла не привозять, маргарин не привезе, бо немає як. Морозиво ми б з’їли. Вже просили, привезіть морозива. Хай вже там розтопиться, але привезіть нам. Мені не так ще, бо дочка приїжджає раз на два тижні чи раз на тиждень з Борщева з зятем, то вже, що треба допоможуть. А хто сам, одинокий?, — говорить Надія Величенко.

Зупинка у селі. Суспільне Тернопіль

Найбільша проблема, за словами місцевих жителів — відсутність громадського транспорту до Гусятина, який є центром їхньої громади.

Туди, кажуть, понад 20 кілометрів.

– Автобус не ходить до нас. Хоч нас мало, але деколи, якби автобус був, люди би знали коли, то б хтось десь поїхав. Нас приєднали до Гусятина, наш лікар в Гусятині. Ну от, наприклад, старший чоловік, чим має до Гусятина поїхати до лікаря? А нині, щоб піти навіть у Чорткові в лікарню, треба направлення від сімейного лікаря. Той там, а то там, а їхати нема чим, — каже житель села Омелян Кіндзерський.

Омелян Кіндзерський. Суспільне Тернопіль

Люди кажуть, що за щастя було б бачити автобус в селі бодай раз у тиждень.

– Раз на тиждень можна пустити в Босири автобус, щоб люди в поліклініку, в аптеку і на базар. Для людини треба, вимога часу. Як я маю таблетку купити, як я маю мазь купити? Ноги попухли, — розповів місцевий житель Омелян Білінський.

Омелян Білінський. Суспільне Тернопіль

Марія Шеремет приїжджає в Босири з Чернівців. У цьому селі її батьківська хата.

– Як не стало батька два роки тому, як не стало мами, тому ми з чоловіком приїжджаємо сюди, садимо город і тут відпочиваємо. Розумію, може як кажуть, недоцільно, невигідно, нерентабельно, але люди ці старенькі потребують якоїсь уваги. От бачите, 90 років, 80 років, їх мало, але вони є. Дякувати Богу, що “Червоний хрест” раз у місяць приїжджає, то роздають ліки, дають якусь інформацію по медицині. І міряли останній раз цукор людям, тиск, кардіограму навіть робили.

Марія Шеремет. Суспільне Тернопіль

За словами Марії Шеремет, із Босир можна дістатися до Чорткова, але до Гусятина, який є центром територіального об’єднання, громадського транспорту немає.

– Бус є, який курсує Босири-Чортків три рази на тиждень. Понеділок, середа і п’ятниця. Але питання нагальне, болюче, щоб був Гусятин-Босири. Не тільки Босири, а й ці села, що йдуть — Коцюбинчики, Зелене, Сокиринці, Васильківці, вони ж відносяться, — цей кущ, що можна було б, хотілося би, щоб раз на тиждень такий був рейс. Тому що ми відносимося до ОТГ Гусятина. А як поїхати, якусь довідку взяти? От Білінський, в лікарню, каже, хочу, в аптеку, до сімейної лікарки. І як мені? Платити п’ятсот гривень, щоб мене хтось відвіз?

Марія Шеремет розповіла, з проханням про рейсовий автобус зверталися до старостинського округу.

– Наш староста піднімав це питання, я зверталася до нього, — каже жінка.

Жителі села Босири. Суспільне Тернопіль

Кореспонденти Суспільного зателефонували до старости старостинських сіл Коцюбинчики, Сокиринці, Зелене, Босири Андрія Слободяна, аби дізнатися, чому з Босир до Гусятина не курсує громадський транспорт.

– Звертався я в громаду, говорили ми по цим питанням з головою громади, давали оголошення для перевізників 24 січня 2023 року. Ну, просто, ніхто навіть на тендер не оголошувався. І перевізників ми знайшли два. З тих навіть відмовлялися їздити в наші дані села. На рахунок цих доріг наших не дуже добрих. А плюс зараз, в теперішній час взагалі не годен найти вже нікого. Ще будемо оголошувати, може хтось відгукнеться. Ну, хоча б два рази на тиждень, в базарні дні, — сказав Андрій Слободян.