На Тернопільщині відновлюють традицію віконського килимарства: планують відтворити п’ять історичних килимів

На Тернопільщині досліджують історію віконського килимарства та традиції ткацтва Західного Поділля. У межах проєкту «Відновлення віконської килимарської традиції» планують навчити ткацтва вісьмох людей та відтворити п’ять історичних віконських килимів.

Проєкт має на меті дослідити становлення та розвиток віконського килимарства, а також його вплив на інші осередки ткацтва Західного Поділля. Про це повідомив голова громадської організації «Мистецький фестиваль “Ї”» Василь Томчишин.

До дослідження долучилися доктор історичних наук Сергій Ткачов, професорка кафедри художнього текстилю Львівської національної академії мистецтв Зеновія Шульга та професор цієї академії Ростислав Шмагало.

Дослідники вивчають традиції килимарства Західного Поділля

Науковці працюють з архівними матеріалами та проводять польові дослідження у населених пунктах, де свого часу було поширене ткацтво. Вони фотографують старовинні вироби, записують спогади майстрів, а також вивчають орнаменти та традиційні техніки виготовлення килимів.

Дослідники вже побували у Клебанівці Підволочиської громади. Там у приватних будинках досі зберігаються килими, килимові крайки та ткане полотно.

Надалі планують дослідити традиції ткацтва у Токах, Кошляках, Гниличках та Гнилицях. Зокрема, у Токах хочуть поспілкуватися з килимаркою Марією Безкоровайною, яка працювала на замовлення Художнього фонду та походить із родини ткачів.

У Кошляках, Гниличках і Гнилицях дослідники також перевірятимуть, чи збереглися старовинні килими у місцевих церквах.

За результатами роботи планують видати каталог «Килими Західного Поділля».

Вісьмох людей навчатимуть традиційного ткацтва

Окремою частиною проєкту стане килимарська школа. До навчання планують відібрати вісьмох учасників — чотирьох із Гримайлівської громади на Тернопільщині та чотирьох із Глинянської громади Львівщини.

Навчання триватиме чотири місяці на базі Глинянської килимарні.

Учасники вивчатимуть композицію, кольорознавство, технологію фарбування, ткацькі техніки та роботу з ткацьким верстатом. Також вони навчаться добирати сировину, створювати технічний рисунок і переносити його на тканину.

Особливу увагу приділятимуть фарбуванню рослинними барвниками та традиційним технікам художнього текстилю.

Кожен учасник школи виготовить невеликий килимовий виріб — зокрема запаску або приліжковий килим — на основі орнаментів віконських килимів, які нині зберігаються в музеях України та Польщі.

Крім того, досвідчені майстрині з Глинян разом з учнями планують відтворити п’ять історичних віконських килимів.

Учасників школи відбиратимуть на конкурсній основі. Перевагу надаватимуть тим, хто планує надалі працювати у сфері художнього текстилю.

Історія віконського килимарства

Килимарську школу в селі Вікно, яке нині входить до складу Гримайлівської громади, у 1886 році заснував Володислав Федорович — галицький громадський і політичний діяч та меценат.

У школі навчали ткацтва та виготовляли гладкоткані килими. Вироби віконських майстрів продавали не лише на місцевому рівні, а й за межами Галичини.

Традиція перервалася під час Першої світової війни. За словами історика Сергія Ткачова, майстерні та килимарська школа були знищені російськими військовими й після цього не відновилися.

Сьогодні майстрів, які володіють традиційними техніками ткацтва, залишилося небагато.

Традиційні килими використовували не лише для утеплення житла, а й для його оздоблення. Зокрема, виготовляли ткані заслони для вікон і дверей.

Результати проєкту покажуть у Вікні

Завершальним етапом проєкту має стати Третя крайова етнографічна виставка, яку планують провести у 2027 році у Вікні.

Під час виставки планують представити роботи учасників килимарської школи, відтворені історичні килими, результати наукового дослідження та каталог «Килими Західного Поділля».

На захід також планують запросити ткачів із різних регіонів України, які представлять власні вироби.

Таким чином організатори хочуть не лише дослідити історію віконського килимарства, а й передати традиційні знання новому поколінню майстрів та повернути давню техніку до сучасного культурного життя.

За матеріалами “Суспільне.Тернопіль”