Сторіччя одного з найбільш запеклих і масштабних боїв січових стрільців відзначили 1 та 2 липня у селі Конюхи Козівського району. Участь в урочистостях взяли голова Тернопільської обласної державної адміністрації Степан Барна, голова обласної ради Віктор Овчарук, народні депутати, керівники районів та громадські діячі.

Вулицями села Конюхи відбулася пам’ятна хода до могили Українських січових стрільців. Саме там, на місці бою – в полі під урочищем Звіринець, освятили встановлений меморіал.

Голова Тернопільської ОДА Степан Барна наголосив на важливості подвигу січових стрільців та відповідальності українців за рідну землю, яку, певною мірою й допомогли зберегти для наступних поколінь Українські січові стрільці.

«Багато століть український народ віддавав своє життя за те, щоб мати велику, незалежну та суверенну Україну. Ми маємо історію, яка багато чому навчає і змушує задуматися над долею української держави. Тому, коли нас питають, на кого ми можемо сподіватися як держава, від кого чекати підтримки – то насправді, можемо розраховувати тільки на самих себе та свою українську армію. Січові стрільці віддали своє життя за рідну землю, наші військові та добровольці на східному фронті сьогодні також дають відсіч ворогу ціною власного життя та здоров’я. Тому мають відбутися зміни у серці кожного із нас. Ми повинні усвідомити відповідальність за українську землю», – наголосив очільник Тернопільщини.

Кровопролитні бої між Легіоном Українських січових стрільців та російськими військами Керенського стали справжньою трагедією для українського народу та героїчним подвигом одночасно. Про це зазначив учитель історії Конюхівської ЗОШ І-ІІІ ст., автор проекту пам’ятника січовим стрільцям Йосип Мартинюк.

«Головна мета тоді була – знищити Легіон січових стрільців, прорвати лінію фронту і вийти у напрямку Львова. У результаті тієї страхітливої канонади січові стрільці понесли багато втрат. Через шалені обстріли були засипані в землянках і криївках, які знаходилися в урочищі Звіринець. З 952 стрільців, які знаходилися в тому Легіоні, дивом вижили 144-ри. 2 липня на допомогу даному Легіону прийшла гуцульська сотня у кількості 300 осіб. Вони разом з тими, хто вижив і 9-ма старшинами, об’єдналися. За підтримки артилерійського вогню 2 липня в стиковій атаці вибили свої позиції у москалів. У тому героїчному бою полягло багато воїнів. Серед них був й улюбленець січових стрільців – 20-річний сотник Осип Яремович. Він похований разом з іншими героями на горі у Стрілецькій могилі. Ті, хто потрапив у полон, пізніше увійшли в корпус січових стрільців у Києві під командуванням полковника Коновальця. Це була героїчна трагедія, яка сталася під Конюхами сто років тому. Проте, вона означала справжню перемогу, адже російські імперіалістичні війська не змогли досягти того успіху, який планували і зазнали поразки. Цей бій можна порівняти з боєм під Лисонею», – наголосив Йосип Мартинюк.

Після урочистостей відбувся концерт муніципального духового оркестру «Оркестра Волі» та народного аматорського духового оркестру Козівського РБК, Фестиваль стрілецької, повстанської, української народної пісні «На хвилях Корси».