До лікувально-профілактичного закладу м.Тернополя було госпіталізовано хворого К. зі скаргами на нестійку ходу, оніміння нижніх і верхніх кінцівок, нудоту, блювоту, втрату ваги, запаморочення, блідість шкірних покривів. Хворіє протягом 3-х років.

Лікувався в медичних закладах України. З епіданамнезу з’ясовано про неодноразові випадки вживання риби і продуктів з неї. Згідно плану обстежень проведено дослідження фекалій методом мікроскопії. Виявлено яйця стьожка широкого. Виставлено діагноз: Дифілоботріоз. Хворий отримав курс специфічного лікування.

Дифілоботріоз – хронічний гельмінтоз, який спричинюють ціп’яки роду Diphyllobothrium.
Дифілоботріози – ендемічні захворювання, дуже поширені на земній кулі. В Україні дифілоботріоз реєструється у дельті Дунаю і басейну Бугу, Дністра, Дніпра.

Життєвий цикл паразита складний, відбувається із зміною трьох хазяїв. Проміжний господар-прісноводні рачки. Додатковий господар-прісноводні риби, в тому числі планктонні риби, їх далі поїдають хижі риби, такі як щука окунь, йорж, судак, налим. Остаточний господар – людина, ведмідь, свиня, собака та інші ссавці, в кишечнику яких може паразитувати від одного (найчастіше) до декількох десятків черв’яків. Довжина тіла паразита від 2 до 10 м, іноді сягає 15-20 м. Протягом доби з випорожненнями хворого у довкілля потрапляє більше 2 млн. яєць паразита. Тривалість життя гельмінта в організмі людини обчислюється роками – 10, 20 і більше.

Зараження дифілоботріозом відбувається при вживанні риби та продуктів з неї, шлях передачі – харчовий, чинники передачі – інвазована, недостатньо термічно оброблена риба та рибні продукти. Сприйнятливість людини висока.

Хворіють головним чином люди, які вживають в їжу сиру, злегка обсмажену, свіжозаморожену, слабо солену рибу, сиру або малосольну ікру щуки.
Перебіг інвазії може бути безсимптомний. Іноді наявність паразита виявляється у зв’язку із виділенням при дефекації «стрічки» гельмінта, після чого з’ясовуються і деякі скарги хворого: біль у животі, нудота, блювота ін.

При більш інтенсивній інвазії на передній план виступають патологічні зміни з боку органів травлення, нервової та кровотворної систем. Такі хворі жаліються на поганий апетит, нудоту і блювоту, болі в животі, нестійкий стілець, зниження маси тіла, шкірні висипи, слабість, сонливість, неприємні відчуття на язиці при вживанні кислої, соленої їжі, ліків.

У 2% інвазованих розвивається нестача вітаміну В12 і як наслідок – анемія. У хворих наростає слабість, втомлюваність, запаморочення, прискорення серцебиття, шум у вухах. Звертає увагу блідість шкірних покривів, одутлість обличчя, іноді набряки на нижніх кінцівках.

Ураження нервової системи проявляються у вигляді відчуття оніміння, порущення чутливості ділянок шкіри, нестійкої ходи.

При довготривалій інвазії можливий розвиток кишкової непрохідності, збільшення печінки, селезінки, у деяких випадках судоми.

Риба і продукти її переробки є потенційними носіями 27 видів гельмінтів, які є небезпечними для людини. Найбільш епідеміологічне значення мають збудники опісторхозу, дифілоботріозу, а також ендемічних трематодозів (клонорхоз, метагонімоз, нанофієтоз, парагонімоз та ін.), анізокидозу.

Потенційними носіями гельмінтів, небезпечних для людини, є представники більше 40 сімейств морських та прісноводних риб, які використовуються як продовольча сировина та продукти харчування. З них 70% припадає на рибу морів та океанів. У цьому переліку оселедець, лосось, камбала, скумбрія, тріска, ставрида ін. З прісноводних риб, які виловлюються у водоймах України, найбільш епідеміологічне значення мають риби сімейства коропових та щука.

Міграція населення, збільшення поставок на внутрішній ринок України різних видів риб та морепродуктів з різних регіонів Світового океану підвищило ризик зараження збудниками гельмінтозів, які раніше реєструвалися в країні епізодично.
Особливу небезпеку являє собою риба, придбана з «рук» під час зупинок потягів на станціях.

Профілактика гельмінтозів людини, які передаються через рибу, в першу чергу, включає заходи з попередження фекального забруднення довкілля, зокрема водойм.
Для попередження можливого зараження небезпечними паразитами дотримуйтеся наступних правил:

– пам’ятайте про небезпеку вживання сирої риби і продуктів із неї
– чітко дотримуйтесь кулінарних режимів приготування риби:
o варити рибу (уху) не менше 30 хвилин від початку закипання, смажити – у пластованому вигляді 15-20 хвилин;
o гаряче копчення після посолу знезаражує рибу;
o посол риби проводити при температурі +16 0С – 20 0С протягом 14 днів при витраті солі не менше 14% до її маси
o в’ялення риби не менше трьох тижнів з попереднім посолом протягом 2-3 днів;
– не вживати недостатньо термічно оброблену рибу в процесі готування, не їсти свіжопосолену ікру, строганину;
– періодично обстежуватися групам ризику (рибалки і їх сім’ї, мисливці, працівники харчової промисловості, моряки, любителі сирої риби та ікри)
При погіршенні здоров’я негайно звертайтеся до лікаря!
Пройти обстеження на наявність яєць гельмінтів, в т.ч. і при дифілоботріозі, діагностику інших паразитів, зокрема токсокарозу, аскаридозу, опісторхозу, лямбліозу можна у паразитологічній лабораторії ДУ «Тернопільський обласний лабораторний центр МОЗ України».

Телефон паразитологічної лабораторії 52-49-80