Поки батьки на фронтi, дiти захисникiв та учнi загальноосвiтнiх шкiл зiбралися в єдностi навколо творчих цiнностей. 17 вересня в примiщеннi Тернопiльської обласної фiлармонiї о 13.00 вiдбувся мистецько-благодiйний вечiр пам’ятi  Василя Ярмуша «РОЗМАЙ».

Пiд час заходу презентовано 2 книги: поетична збiрка “ДУМА ПРО ЖИТТЯ” Василя Ярмуша та художня книга “Сповiдь Iдилiї Ночi” Мирослави Ярмуш про творчий шлях поета-дисидента Василя Iльковича. Ведучими заходу були Мирослава Ярмуш – донька поета та Богдан Звiр iз славетної родини Анткових.

На заходi декламували вiршi дiти Героїв, батьки яких захищали i захищають Україну: Богдан Звiр, Катерина Яциковська, Михайло Гарбовський, Софiя Майструк, Юлiя Караванська, Лiдiя Тараненко, Лисаковський Устим, Хемич Софiя, Чекрiй Iван, Свергун Юлiя разом iз учнями тернопiльських шкiл № 3, 5, 8 i сiл Острiв та Шляхтинцi.

Спецiальний гiсть: Заслужений артист України, спiвак, музикант Володимир Трач та викладач музичної школи Кордяк Iгор.

Разом нам вдалося назбирати 15850 грн з продажу книг на заходi та глядацьких донатiв для пiдроздiлу аеророзвiдки на Херсонщинi. Цi кошти уже передали волонтерам. Були також запрошенi i присутнi на заходi троє вiйськових, якi проходять на даний час реабiлiтацiю в госпiталi.

Попри все, пiд час вiйни нам вдалося поєднати мистецтво, благодiйнiсть та розкрити дитячий творчий потенцiал. Першокласники, якi брали участь у заходi, вперше цього дня стали на велику сцену – за що отримали щирi оплески вiд глядачiв. 1- Г клас ТСШ № 3 пiд керiвництвом класного керiвника Марiї Козiброди прочитали вiрш глядачам:

ПЕРШОКЛАСНИКИ

В щирiй повазi спинись, перехожий,

глянь, як святково, в щастi й добрi

теплими зграйками по широкiй дорозi,

вперше у школу йдуть школярi

iз букварями вперше у школу!

Бачу в них силу i мiць молоду…

Зошити чистi та очi iскристi…

Даймо їм шлях − першокласники йдуть!

Хай виростають Франками, Шевченками

юнi бруньки весняного добра.

Хай заквiтчають гiнкою веселкою,

хай прославляють рiдний свiй край!

Ранок голубить їх щирою ласкою,

струшує жовтi грушi в саду…

Пiсне, дзвiнкiше! Iдуть першокласники!

Даймо їм шлях − першокласники йдуть!

Вперше у школу. Це не старiється…

Чистими вiкнами дивиться клас.

Серце схвильоване закономiрнiстю −

дiти цi пiдуть дальше вiд нас!

Василь Ярмуш

Першими 2 книги подарованi у ТЗОШ № 8  у кiмнату-музей iменi Василя Ярмуша. Їх отримала  Огороднiк Руслана Володимирiвна – вчитель української мови та лiтератури, за якою закрiплено кiмнату – музей.

Також найближчим часом книги «ДУМА ПРО ЖИТТЯ» та «Сповiдь Iдилiї Ночi» будуть переданi i подарованi донькою поета – Мирославою Ярмуш в усi шкiльнi бiблiотеки мiста для того, щоб учителi української мови та лiтератури мали можливiсть використовувати творчий доробок на уроках лiтератури рiдного краю. Окрiм цього, обласним вiддiлом освiти уже розробленi методичнi рекомендацiї щодо ознайомлення з творчiстю українського поета, прозаїка та культурно-громадського дiяча, нашого краянина Василя Ярмуша (для використання у роботi учителiв української мови i лiтератури, музичного мистецтва, початкової школи, класних керiвникiв). Також планую наступного року на День книги разом з представником МОН подарувати 600 примiрникiв книг в бiблiотеки України для ознайомлення з творами поета-дисидента Василя Ярмуша, а саме: поетичнi збiрки «Кiт Мацько», «MATSKO CAT», «Iдилiя Ночi. Лiрика», «Соломiя Крушельницька», «ДУМА ПРО ЖИТТЯ» Василь Ярмуш i художню книгу «Сповiдь Iдилiї Ночi» Мирослави Ярмуш. Впродовж мiсяця книги будуть у вiльному доступi у книгарнях мiста Тернопiль. Адже нам є ким гордитися i дiтям – на кого рiвнятися.

ПОЕТ I ПОЕЗIЯ

Вiршi − зброя досить грiзна.

В них тепло i твердiсть працi,

в своїм клекотi залiзнiм

вона сяє, мов Зiрниця.

Кожне слово − гостра шабля,

блискавиця, громом збита,

стрiл з людської кривди й сталi,

що вбиває лихо в битвi.

Кожне слово − це веселка

в словi лагiднiм дитячiм,

тепла щирiсть, шум смереки

i биття сердець гарячих.

Хто ж поет? Це син народу,

що душею вiдчуває

бiль, неспокiй, гнiв чи гордiсть −

кожен подих свого краю.

Вiн цiлує батька в руку

за замученого сина,

вiн дитя веде на луки,

вiн вiвчар на полонинi.

Вiн йде з свiтлом серед ночi,

пiднiма слабих на ноги,

вiдкриває правдi очi

i показує дорогу.

В нього серце материнське,

чеснiсть милої дружини,

вiн iде на бойовисько

у тривожнюю хвилину.

Вiн не стогне в чорнiм горi,

його бурям не зламати,

вiн з пером, мов серед бору,

як солдат iз автоматом.

Вiн ридає над убитим,

кров на ранах обтирає,

словом вiн умiє бити,

але й словом вiн ласкає.

То закоханим всмiхнеться,

щастям в очi зазирає,

то як вiтер над полями

мчить в весiльному розмаї,

чи гарячими руками

наречену обiймає.

Мчать роки, мов буйнi води,

нiби з гiр весняна лава…

Так. Поет − це Син народу,

честь його, душа i слава!

Фото: Андрiй Шкварко.