Два сезони перед великомасштабним вторгненням рф до України Володимир Мiрчев грав за ВК «Полiцiя охорони–ЗУНУ–Динамо», потiм залишив його на сезон. I ось тепер спортсмен знову вiдстоюватиме кольори нашого клубу, але вже не тiльки як гравець, а i як граючий тренер та капiтан команди.

Тож напередоднi чемпiонату України з волейболу серед чоловiчих команд «Суперлiга–Дмарт» сезону 2023/24 спiлкуємося з Володимиром про справи спортивнi й не тiльки.

– Свого часу ви поставили кар’єру гравця на паузу й пiшли на сезон тренером жiночого волейбольного клубу «Прометей», з яким стали чемпiоном професiйної лiги, та жiночої збiрної України U-22, з якою вийшли у фiнальну частину чемпiонату Європи.

– Це була моя мрiя – стати тренером професiйної команди. I коли надiйшла пропозицiя з кращого клубу України стати помiчником головного тренера, я не мiг її не прийняти. Довго не роздумуючи, перейшов у «Прометей» i не пожалкував про це нi краплi. Тому що побачив, як працюють професiйнi тренери, лiкарi, масажисти, менеджери, реабiлiтологи, адмiнiстратори i взяв багато для свого особистого досвiду. Тепер буду намагатися скористатись цим у своїй подальшiй кар’єрi як гравця, так i тренера.

– Якщо в «Прометеї» вам було так цiкаво, то чому вирiшили вiдновити кар’єру гравця у «Полiцiї охорони–ЗУНУ–Динамо»

– Для початку скажу, що ми з президентом цього волейбольного клубу Олегом Iващенком у дуже теплих, дружнiх стосунках, тому весь сезон, поки я був тренером у «Прометеї», ми спiлкувалися,  обмiнювались думками з приводу розвитку клубу. Тож коли в мене закiнчився контракт iз «Прометеєм», ми з паном Олегом пiд час телефонної розмови дiйшли спiльної думки, що менi варто повернутися в клуб. Отримавши таку пропозицiю, я вирiшив не чекати iнших i повернувся, щоб допомогти клубу пiднятися на сходинку i ще пограти.

– Що означає «пiднятися на сходинку»?

– Ми вiдразу обговорили, що я буду граючим тренером i менеджером команди. На мої плечi лягло дуже багато повноважень. Вони стосуються розвитку клубу загалом i в соцмережах, екiпiрування клубу, набору гравцiв… Ми з паном Олегом щодня на зв’язку, часто зустрiчаємося, обмiнюємось iдеями i завжди знаходимо спiльну думку. Мене надихає те, що президент постiйно цiкавиться тренувальним процесом, кожним гравцем. Вiн живе цим клубом. Побiльше б українському волейболу таких президентiв. Бо в нас є клуби, що iснують по 10–20 рокiв, грають у Суперлiзi, а нiяк не розвиваються. Я переконаний, що ми найперше маємо розвивати наш клуб з новим баченням.

– Подiлiться планами на найближчу перспективу.

– Найперше наше завдання – сформувати кiстяк команди на наступний сезон, бо в нас на нього дуже амбiтнi плани. Також до наступного сезону плануємо мати один свiй зал, свою роздягальню, кабiнет для реабiлiтацiї спортсменiв i хочемо запровадити постiйнi традицiї клубу.

Щодо цього сезону, то обiцяю, що я i вся команда будемо битися за кожен м’яч, за кожну партiю i за кожну гру, вiддавати всi сили на майданчику. Сезон буде цiкавим i насиченим. Нам є до чого прагнути, тому будемо працювати i йти тiльки вперед.

– До клубу вашої мрiї. До речi, яким вiн має бути?

– Ми будемо старатися створити такий клуб, щоб гравець, переходячи до нас, знав: тут щодо нього виконають усi умови i зобов’язання – як фiнансовi, так i побутовi. А якщо, не дай Боже, вiн отримає травму, то наш клуб буде займатися його вiдновленням.

Мрiємо, щоб кожен гравець з гордiстю носив екiпiровку з гербом нашого клубу i бився не тiльки за грошi, а й за клуб, тому що вiн про нього пiклується i створює всi умови для збереження та вiдновлення його здоров’я, для подальшої кар’єри.

– Хай так i буде. Щиро вам зичу вiд iменi всiх уболiвальникiв успiшного сезону. I – до зустрiчi на майданчику!

Володимир Мiрчев: Мрiємо, щоб кожен гравець бився не тiльки за грошi, а й за клуб