Сьогоднi я спiлкуюся з юнаком, який змалечку займається спортом та цiкавиться рiзними видами зброї, щоб продовжити сiмейну династiю вiйськовослужбовцiв.

– Денисе, розкажiть, будь ласка, коротко про себе та про свiй «спортивний стаж».

– Менi 11 рокiв. Вiдчуваю себе тернополянином, хоча й народився в Луцьку. Навчаюся в Тернопiльському академiчному лiцеї «Українська гiмназiя» iм. I. Франка, у шостому класi.

Денис Табака: «Моя дитяча мрія – стати військовим»

Мої мама й тато – вiйськовослужбовцi, вони змалку прищеплювали менi любов до спорту. Вже у чотири з половиною роки я вiдвiдував свiй перший гурток ушу. Потiм були заняття з айкiдо, але на жовтому поясi я зупинився. I ось уже рiк займаюся таїландським боксом. Спробуйте пошукати щось про нього в Iнтернетi, i на багатьох сайтах знайдете iнформацiю, що вiн вважається одним iз найжорстокiших видiв спорту. I це правда, але лише частково. Для мене вiн, насамперед, є мистецтвом, хоч i бойовим. Це – мистецтво рухiв, ударiв, концентрацiї уваги, вмiння володiти собою. Iсторiя сучасного муай тай починається з 18 ст., проте вiн є вiдгалуженням бiльш давнього муай боран. На вiдмiну вiд звичайного боксу, тут дозволенi удари не лише кулаками, а й лiктями i ногами, а також можна входити в клiнч.

– Один рiк – не надто великий термiн. Навiть не знаю, чи запитувати вас про якiсь суттєвi здобутки…

– Можливо, збоку видається, що один рiк – це не так довго. Проте за цей час я встиг двiчi завоювати другi мiсця (на чемпiонатi України з бойових мистецтв «Комбат Самозахист IСО» у Броварах i на вiдкритому кубку Iвано-Франкiвської областi 2023 з таїландського боксу муай тай). А на турнiрi «Вiдкритий ринг з кiкбоксингу муей» у Калушi здобув перемогу. I так, я  молодий, тому в мене попереду ще багато iнших перемог. Кажу це впевнено, бо Олександр Iвахiв i Юрiй Сенiв – чудовi тренери. Щиро дякую їм за терпiння, з яким вони пiдходять до кожного зi своїх учнiв, за майстернiсть, якою вони з нами дiляться, а особливо – за їхню фiлософiю позитивного мислення.

– Бойовi мистецтва вважають одним iз найбiльш травматичних видiв спорту. Ви не вiдчули це на собi?

– Нi, травм у мене не було. Щоб їх уникати, потрiбно уважно прислухатися до порад тренера та чiтко виконувати всi його вказiвки. До серйозних поєдинкiв початкiвцiв не допускають, усi спортсмени повиннi пройти ретельну пiдготовку. А ще iснує цiлий комплекс вправ, завдяки яким покращується тонус м’язiв, укрiплюються суглоби та зв’язки, що дає змогу легше витримувати удари суперника.

– Тепер трохи вiдволiчемося вiд бойових мистецтв. Чим ще цiкавитесь?

– З семи рокiв займаюся великим тенiсом, з восьми – ходжу на плавання.

– А крiм спорту?

– Цiкавлюся рiзними видами стародавньої i сучасної зброї, читаю рiзну iсторичну i спецiалiзовану лiтературу, шукаю iнформацiю в Iнтернетi. Коли був меншим, то захоплювався орiгамi: робив ножi, мечi, автомати, пiстолети…

– Ви так багато говорите про спорт, що аж кортить запитати: а що вiн значить у вашому життi?

– Для мене спорт – це, насамперед, здоров’я i фiзичний розвиток. А ще вiн додає впевненостi в собi й у своїх силах, вчить контролювати емоцiї та правильно реагувати на стресовi ситуацiї. Спiльнi заняття спортом зближують, виховують взаємовиручку, тож завдяки їм у мене з’явилося багато нових однодумцiв i друзiв. Бойовi мистецтва я обрав для себе аж нiяк не випадково. Адже головна їх мета – це виховання воїна. А моя дитяча мрiя – стати вiйськовим, як мої батьки.

Тарас КОМАРИНСЬКИЙ