Про народну артистку України, співачку й телеведучу Оксану Пекун тернополяни завжди кажуть «наша», оскільки вона народилася і виросла в Тернополі. За роки, що мешкає у Києві, вона вже встигла звикнути до столиці й полюбити її, але рідне місто все одно згадує з легким відтінком ностальгії. «Я завжди в Тернопіль їду, як додому», — зізналась співачка.

— Оксано, вашій співочій кар’єрі вже 25 років! Чи змінив вас шоу-бізнес?

— Насправді внутрішньо змінилася я — стала сильнішою. Столиця загартувала. А друзі кажуть: «Якою була — такою й залишилася». Та хто краще мене знає, аніж я сама?!

Творчу кар’єру починала в Тернополі. І на тернопільській естраді Оксани Пекун було вже «так багато», що мала потребу піднятися на вищий творчий щабель.

Мені здавалося, що схопила Бога за бороду. І з таким відчуттям 21 рік тому поїхала підкоряти Київ. Тоді була дещо розпорошеною, можливо, трішки й поверхневою, любила з усіма «пощебетати». Довіряла людям і «розкривала» душу навіть перед тими, перед ким не можна було цього робити. І коли мою щирість, добродушність повернули проти мене, почали поширювати плітки, зрозуміла: не з усіма можна бути відвертою.

Як правило, таку школу на початку кар’єри проходять усі творчі люди. Хто вперше потрапляє до мегаполісу, він швидко ставить їх у рамки. У шоу-бізнесі свої закони й «клани», з якими треба вміти спілкуватись.

— Перший виступ, вихід на сцену пригадується?

— Я співала, скільки себе пам’ятаю. У нашій родині бабуся (мамина мама) мала чудовий голос. Вона любила гуляти лугом і співати. Кажуть, що чули в кінці села. Хоч і нелегка в неї була доля — співала.

Моя ж перша пісня і перший вихід на сцену — це пісня «Пропала собака…». Я плакала, коли її виконувала. Уявляєте собі таку повненьку, пухкеньку дівчинку із двома косичками… До слова, мене ніхто не любив, з мене знущалися. Жорстокість була ще та. Коли хтось з ровесників запитував: «Що Пекун робить?», тут же відповідали: «Огірки солить! Солістка вона в нас!» Таке якесь нездорове цькування було. Знаю, що й тепер у школах це подекуди процвітає…

Повне задоволення від співу отримувала в хоровій студії «Зоринка». Своїм першим учителем вокалу, своїм творчим батьком вважаю Ізидора Олексійовича Доскоча. Він вкладав у мене всю душу і я була першою випускницею «Зоринки». І саме з цим колективом я вперше виступила на сцені Палацу «Україна», коли навчалася у шостому класі. Після цього бажання бути на сцені, великій сцені, мене не полишало.

— Яка подія стала ключовим моментом у вашому житті?

— Ключовим моментом у своєму житті вважаю початок роботи на телебаченні як ведучої неординарного музичного проєкту для всіх поколінь — «Фольк-music» 2008 року (автор і керівник проєкту Володимир Коваленко). Цю програму полюбила багатомільйонна глядацька аудиторія. Її мета — відродити українську народну пісню, неповторний мелос українського народу і разом із тим популяризувати автентичну музику насамперед серед молоді.

— Пам’ятаєте першу зустріч з чоловіком і продюсером Володимиром Коваленком?

— Якщо говорити, чого я досягла, то це, власне, завдяки Володі, ну й, звичайно, своїй мистецькій впертості (сміється. — Авт.). Він керує всім, а я його крила — надихаю. Певно, прийшов той момент, коли я вже не могла бути одна. Коли ми познайомилася, з першого погляду зрозуміли, це — ДОЛЯ…

— Ви з ним 24 години разом. Чи хочеться іноді відпочити одне від одного?

— Не уявляємо себе поодинці. Володимир любить жартувати: як кажуть на Галичині, яке їхало, таке і здибало.

Нас об’єднує творчість. Коли ми збираємося родиною, спілкуємося, мама дивується: «Ви знову про роботу?!». А ми не можемо інакше, бо вже не розбереш, де творчість, а де особисте життя — усе злилося воєдино.

— Над чим тепер працюєте?

— Паралельно з роботою над програмою «Фольк-music» працюю над новими піснями та удосконалюю сольну програму, яку планую показати всій Україні під час ювілейного концертного туру «Душа моя»

— Багато співаків скаржаться на відсутність доброякісних текстів для пісень. З ким із поетів і композиторів співпрацюєте?

— На жаль, проблема добротних текстів турбує всіх небайдужих до високоякісного музичного продукту. Я довгий час співпрацюю з поетесою, тернополянкою Оленою Лайко. Кілька текстів для мене написали Валерія Сєрова, Ольга Ткач, Юрій Рибчинський, Людмила Пономаренко. Але я «відкрита» для роботи з митцями слова, тож розгляну всі якісні пропозиції.

— Як реагуєте на плітки про себе?

— По-різному. Звичайно, прикро, коли тебе обмовляють. З іншого боку, розумію: «жовта» преса заробляє гроші. Є такі, що поширюють чутки, бо мають язик, як помело. А хтось просто любить «кісточки перемити» (тим більше, відомим людям) й отримує від цього задоволення. Найкраще — спокійно йти вперед, не звертаючи уваги на те, що базікають за спиною. Хоча це нелегко… Але, чи не влучний вираз: «Якщо тобі плюють у спину, значить, ти йдеш попереду».

— Чим рятуєтесь у важку хвилину?

— Люблю гуляти вуличками Києва, аби «забутися» і заспокоїтися. Та найкраща розрада — сім’я: мама, донечка з сім’єю і чоловік Володимир.

Мама, Лідія Павлівна — найголовніша людина в родині. Вона — мій Ангел, перший слухач, критик. Все, чого я досягла до переїзду в Київ — завдяки мамі.

Донечка Лідуся — мій креатив, моє натхнення, моє сонечко і мій GREAT маркетолог. Зятя люблю за талант, турботу і почуття гумору.

Володимир — мій продюсер і чоловік, автор і керівник проєкту «Фольк-music». Займається рутинною роботою, якої глядач не бачить: записами моїх пісень, зйомками, організацією концертів і турів. Як говорив Архімед: «Дайте мені точку опори, і я переверну світ». Такою надійною опорою в моєму житті є Володимир. Свого часу Володимир працював головним редактором, згодом — директором Львівського телебачення, а потім і телекомпанії «Міст» (саме ТК «Міст» організувала фестиваль «Мелодія», де ми з ним познайомилися. Володимир був його автором і ведучим), тож розуміється на тонкощах шоу-бізнесу.

— Чи маєте якесь хобі? Чим займаєтеся у вільний від концертів, гастролей і хатніх турбот час?

— Часу на хобі не вистачає, але люблю займатися рукоділлям, працювати на зеленій ділянці приміської садиби, збирати гриби у найближчому лісі. Дуже люблю перукарську справу. В моїй сумочці завжди є місце для ножиць (сміється. — Авт.). Кожен день розписаний по хвилинах. І все-таки знаходжу час, аби сплести на спицях шалик або шапочку, розшити сукню бісером, пошити щось на машинці. Моя бабуся у війну шила одяг. На цьому заробляла гроші й годувала сім’ю. Передала це мистецтво моїй мамі (її руками пошиті мої перші сценічні костюми). А цього року вирішила удосконалити знання з англійської мови, тому I am always studying… (сміється. — Авт.). Вмію водити машину, але чоловік рідко довіряє мені авто. Жартує: «Раптом сядеш за кермо, про щось замрієшся — не туди заїдеш».

— Маєте якусь «коронну» страву?

— Оскільки маю білоруське коріння, то улюблена страва, якою зазвичай пригощаю гостей — картопляні галки. Це популярна страва білоруської кухні, схожа на картопляники. Люблю також окрошку. Ці страви навчила мене готувати моя мама.

— Чи дотримуєтеся дієт?

— Зранку — горнятко кефіру з висівками. Обід — філіжанка кави з сиром, салатом, обов’язково із шматочком м’яса, але без хліба. Солодке взагалі для мене болюча тема, але іноді дозволяю собі кусочок тортика, а під поганий настрій — морозиво.

— Спортом займаєтесь?

– О, так, фітнес і басейн — моє здоров’я і фігура. А ще — репетиції з моїми колегами по сцені — театром пісні «DZHERELA». Під час цих занять спалюється немало калорій. Проте результат: драйв і професіоналізм на сцені.

— Чи залишається час на перегляд програм по телебаченню?

— Я дуже люблю футбол, пристрасна прихильниця збірної України. Переживаю, коли мені не вдається подивитися матч. Пригадую, під час чемпіонату світу з футболу наша збірна грала декілька матчів, то я встигла зв’язати светр — від нервів. Але светр гарний вийшов.

— Чи легко залишатися на плаву, коли мало не щодня на українській естраді з’являються молоді зірки?

— Тепер дуже багато талант-шоу, виконавців, але кінцевий результат їхньої роботи (уміння працювати із глядачем, достойний репертуар і повні зали на сольних концертах) іноді залишає бажати кращого… А я маю свого глядача і слухача, образ позитивної співачки, яка любить людей і пісню.

— Чи часто буваєте в Тернополі?

— Тернопіль — моє рідне місто було є і буде. Бо тут я народилася, закінчила інститут, здобувши вищу освіту, прожила частину свого життя і зробила перші кроки як співачка, тут живуть мої щирі друзі. Тому хотілося би, по можливості, бувати частіше.

— А які місця для вас знакові в Тернополі?

— Найулюбленіший час душевної рівноваги — прогулянка знайомими вулицями Тернополя, особливо центром, де я пригадую найважливіші й найцікавіші моменти мого мистецького життя. Одним з таких була робота музичним редактором на радіо «Тернопіль». Ця потужна радіостанція, очолювана мудрим і креативним керівником і професіоналом Оксаною Яциковською, дарувала радість слухачам і виховала плеяду відомих українських шоу-менів (Ігор Пелих, Сергій Притула, Олександр Лярчук, Андрій Махно, Олена Лайко, Олена Науменко).

А найулюбленіше моє місце — палац культури «Березіль», на сцені якого я пройшла шлях від маленької Оксанки Пекун до популярної співачки. Саме в цьому залі були мої перші сольні концерти. Тому саме тут, 21 листопада 2019 року, я подарую тернополянам свою нову сольну концертну програму «Душа моя» у колі зіркових друзів, серед яких:

актор театру і кіно, телеведучий і шоумен, народний артист України Анатолій Гнатюк;

учасники телепроекту «Х-Фактор», театр пісні «Джерела»;

«золотий» саксофон України, заслужений артист України Ігор Рудий;

шоу-балет «Atlantic» Тетяни Мазуркіної.

21 листопада о 19 годині на сцені ПК «Березіль» тернополяни та гості міста почують найпопулярніші мої хіти останніх років і кавер-версії творів, з якими я розпочинала свій творчий шлях до музичного Олімпу! 

На Вас чекають: сміх, сльози, радість спілкування, неочікувані сюрпризи, а, головне — ДУША, моя душа, яка безмежно любить пісню і свого глядача! А найважливіше — Вас, дорогі ЗЕМЛЯКИ!

Тіна Влад.

Фото з вільних джерел.