Зоя Карпюк з Кременеччини стала Заслуженою журналісткою України

Відома медійниця з Кременеччини Зоя Карпюк отримала почесне звання «Заслужений журналіст України». Про це вона написала на своїй фейсбук-сторінці.

Почесне звання Зої Карпюк присвоїли Указом Президента України з нагоди Дня Незалежності.

“Для мене журналістика ніколи не була просто професією. Це — моє життя. Моя потреба говорити про людей, яких люблю. Бути там, де комусь болить. Радіти разом із тими, хто має привід для радості. Плакати, коли приходить біда. Пам’ятати тих, кого вже немає. І щодня шукати слова, які не дадуть байдужості перемогти. Я люблю свою роботу. Господи, як же я її люблю… Люблю ранки, коли ще не знаєш, яким буде день, але вже тримаєш телефон у руці й розумієш: сьогодні знову треба бути там, де тебе чекають. Люблю людей, їхні історії, їхні очі, їхні голоси. Люблю маленькі села, свої Людвищі і наш #Кременець, люблю ці дороги, якими їду на зйомку, часто не знаючи, коли повернуся додому. Люблю навіть втому. Бо вона — від того, що день прожитий не даремно. А найбільше люблю те відчуття, коли після публікації хтось пише: «Дякую, що розповіли. Я б і не знав…» Оце і є моя нагорода. Дякую державі за це високе визнання. Дякую кожному, хто колись довірив мені свою історію. Кожному, хто відкрив двері. Кожному, хто подзвонив, написав, запросив, підтримав. Дякую моїм читачам, слухачам, глядачам — вам, які читаєте, дивитеся, сперечаєтеся, обіймаєте словами й іноді навіть сварите мене. І дякую Богу за можливість бути журналістом саме зараз. У час, коли слово має особливу вагу. Коли за правду платять найвищу ціну. Коли ми маємо не просто розповідати — ми маємо пам’ятати. Це звання для мене — не крапка і не привід зупинитися. Це велика відповідальність. І якщо завтра я знову візьму телефон, камеру, мікрофон і поїду туди, де комусь потрібен голос, — знайте: я просто знову роблю те, що люблю. Дякую за честь. Дякую за довіру. Дякую за мою журналістику. І дай Боже мені ще багато років залишатися там, де я справді потрібна. Бо я люблю свою роботу. І, мабуть, саме за це люблю її найбільше — вона навчила мене ніколи не проходити повз чужий біль і ніколи не мовчати, коли треба говорити”, – написала Зоя Карпюк.