Про справу всього життя
– Іншої професії, крім лікаря, я для себе не бачив, – зізнається Максим Герасимюк. – Я змалку зростав в атмосфері медицини. Батьки – лікарі. Мені лікарський фах видавався найважливішим з-поміж усіх. Мати з батьком підтримали мене. Так я продовжив сімейну династію. Про обраний шлях ніколи не шкодував. Вважаю, що займаюся тим, що люблю понад усе. Якщо кажуть, що існує любов з першого погляду, те саме й у роботі. Мені отоларингологія одразу стала близька, про іншу галузь в медицині я й не гадав. Хоча, вступаючи до вишу, сподівався, що стану хірургом. Проте на 4 курсі прийшов на перше заняття з отоларингології й збагнув, це саме те, чим хотів би займатися все життя.
Про духовне покликання
– Найбільше знаходжу сил і підтримку в церкві. Багато років я віддав церковному служінню. Щонеділі під час літургії мені вдається найкраще перезавантажитися та переосмислити всі життєві труднощі. Раніше навіть прислуговував у церкві. Був момент, коли я зрозумів, що недаремно обрав медичну професію. Одного разу посеред богослужіння священнику стало погано і він знепритомнів. Я одразу кинувся його рятувати. У нього зупинилося дихання, тому мені довелося вмить згадати, чого нас навчали в університеті. Я провів серцево-легеневу реанімацію. Усе відбулося успішно. Інколи бачу цього священника, згадуємо той випадок.
Про наставників
– Хороший учень той, хто мав найкращого вчителя. Мені в цьому пощастило. На моїй професійній ниві є три фахівці, які відіграли в моєму житті неабияку роль. Найперше – це мій завідувач кафедри, професор Олександр Іванович Яшан. Він був моїм науковим керівником і наставником у медицині. Другу людину, яку я б хотів відзначити, – завідувача отоларингологічного відділення університетської лікарні Ігоря Анатолійовича Гавуру. Він був моїм вчителем з клінічної отоларингології. І людина, яка відіграла найбільшу роль у виборі отоларингології, це тепер уже мій колега, доктор медичних наук, професор Юрій Михайлович Андрейчин. Вважаю, що вчителів, як і друзів, не вибирають, вони даються тобі по житті потрібної хвилини.
Про літні хвороби
– Улітку дуже часто можуть нагадати про себе хронічні хвороби вуха, горла, носа. Спека, тривалий час перебування в приміщенні з увімкненим кондиціонером, усе це може призвести до застуди та повторного захворювання лор-органів. Часто тепер трапляються й алергічні риніти. Зокрема, зараз алергія в багатьох на тополиний пух. Навесні її спричинити може активне цвітіння дерев.
До отоларингологів не лише звертаються пацієнти із загостренням хвороби вуха, горла чи носа, а й при їх травмуванні. Якраз у пам’яті виринає спогад про пацієнта, який потрапив до відділення внаслідок ДТП. Як зараз пригадую: його доправили до нас близько п’ятої години ранку. На перший погляд, травма в нього не була дуже серйозною, лише розірвана шкіра позаду вушної раковини. Вона не складала особливих труднощів, можна легенько зашити й усе. Але постало завдання не лише зробити первинну хірургічну обробку рани, а й щоб зовнішній слуховий прохід зберігся. В той час для мене це був перший такий випадок у моїй практиці. Тепер це для мене нескладно.
Про захоплення
– Основне хобі – робота. Раніше з братом колекціонували монети. Тепер так серйозно цим не займаємося. Але якщо буваємо за кордоном, привозимо тамтешні копійки. Давно не рахував експонати зі своєї колекції, але, гадаю, не менше двохсот. Це таке дитяче захоплення, яке супроводжує нас з братом усе життя.
Про професійну мрію
– Стати добрим лікарем, постійно зростати, допомогти якомога більшій кількості людей.
Мар’яна СУСІДКО,
Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)
