Оборонний замок Потоцьких

В XVI столітті Козова належала родині Потоцьких, які звели в поселенні оборонний замок, для захисту від татарських набігів. У 1515, 1575, 1589, 1621 та 1626 роках татари грабували та палили замок і всю Козову. Однак після цих нападів замок все таки відновлювався. Зрештою, у 1688, попри шалений спротив гарнізону і ополчення з місцевих селян, замок після тривалого штурму зруйнували турецькі яничари. За переказами більшість оборонців замку втекли через підземелля замку. Це дуже обурило яничар і вони наказали повністю зруйнувати замок. Про Козову після турецької навали розповідає у своїх записах мандрівник Ульріх фон Вердум. Він вказував, що укріплення сильно пошкоджені і перебувають в руїнах. Фортеця не відбудовувалася. «Має вона зараз дуже мало будинків, з руською дерев’яною церквою; поруч порожній замок із земляними валами і ровами, що валяться; кілька укріплених боків і частокіл для оборони перед татарами», – писав фон Вердум. Швидше за все мандрівник описує давню церкву архистратига Михаїла, про яку згадується у книзі генеральних візитацій Львівської єпархії за 1760 рік.

«Заводські» залишки замку

У 1755 році власником Козови стає Август Олександр Мошинський, який спорудив новий палац-садибу, але вже в іншому місці, на пагорбі. В ньому мешкала родина шляхтича. А на місці, де знаходився оборонний замок Потоцьких, використовуючи залишки мурів, Мошинський збудував фабрику, вірогідно ароматичних добавок. У часи СРСР там знаходився цех по розливу води. Для зведення стін фабрики використовували залишки замкових стін. Зараз це закинута споруда. Проте доволі легко можна знайти ознаки колишнього оборонного замку. Стіну будівлі підпирає тесаний кам’яний підстінок характерний для середньовіччя. Нижня частина північної стіни складена з брил тесаного пісковику, який скріплений глиняним розчином, що також було типовим для будівель Середньовіччя.

Блукаючи далі можемо знайти й інші ознаки колишнього величного замку. Кам’яні арочні перекриття, стіни товщиною до двох метрів, кам’яні дверні відкоси, розширені  усередину віконні ніші, залишки залишки оборонних валів, не залишають сумнівів — ви гуляєте руїнами колись величного замку.

Як і кожен замок, має ця місцина свою легенду. Кажуть, що у підземеллі заховано багато скарбів колишніх мешканців замку, які таким чином намагалися врятувати свої статки під час неодноразових штурмів замку. В 2015 році на стіні встановлено табличку з написом: «Руїни замку родини Потоцьких XVI ст».

Батьківщина легендарного пивовара

Козова також відома як батьківщина відомого пивовара — Альфреда фон Вакано. Саме тут народився 12 травня 1846року творець популярного “Жигулівського”. Вакано працював на пивоварнях Чехії, Німеччини, Австрії, і, зрештою, 1880 році заснував своє підприємство у Російській Імперії. Щоправда австрієць уродженець Тернопільщини варив пиво “Віденське столове”. І таким воно було аж до 1930-х, коли радянській владі не сподобалася надто “буржуазна” назва пінного напою і в стилі планової економіки його перейменували у “Жигулівське”. Саме цей сорт пива став найбільш поширенішим на теренах пострадянського простору. На а кожен з нас, може відвідати нове та цікаве місце. Тож відкривайте нове, смакуйте файне, разом з “Тернопільським”.

Тарас Тернопільський