Компанiя «Бучачагрохлiбпром» вiд моменту заснування поєднує у своїй дiяльностi новiтнi агропромисловi технологiї, сучасний менеджмент iз традицiями українських хлiборобiв, вiдповiдальним ставленням до землi. Запорукою рентабельностi пiдприємства завжди була диверсифiкацiя виробництва.

Кожна галузь — рослинництво, тваринництво, садiвництво, ягiдництво — роблять свiй внесок у пiдвищення ефективностi пiдприємства. Проведений нещодавно ребрединг компанiї дає змогу робити це якiснiше, чiтко розподiливши сфери дiяльностi: рослинництво й тваринництво — за ТОВ «Гадз-агро», садiвництво та переробка плодово-ягiдної продукцiї — за ФГ «Гадз». Навiть пiд час вiйни господарство не припиняє розвиватися, модернiзуватися — тiльки так можна бути успiшним, переконаний його засновник Петро Гадз.

У пропонованому iнтерв’ю вiн розповiв про реалiзованi та запланованi проєкти, головнi виклики та шляхи досягнення рентабельностi господарства.

— Пане Петре, минулий рiк — важке випробування для всiєї держави. Ваше господарство працює, так би мовити, в глибокому тилу, в безпецi. Але, менше з тим, яким був цей рiк для колективу? Як вiйна вплинула на економiчнi показники господарства? 

— Минулого року психологiчно важко було для кожного в нашому колективi. Ще 2021 року ми запланували низку iнвестицiйних проєктiв по двох компанiях: ТОВ «Гадз-агро» i ФГ «Гадз». Рiк тому, тiльки зiйшов снiг, ми планували розпочати будiвельнi роботи, але одразу пiсля 24 лютого будiвельники пороз’їжджалися по домiвках, бо кожен повинен був бути iз сiм’єю в цей складний момент. Частина пiшла добровольцями на фронт, решта повернулася, i ми почали працювати.

У пiдсумку всi iнвестицiйнi проєкти втiлили в життя. На молочнотоварнiй фермi у селi Соколiв збудували два нових корiвники на 920 стiйломiсць, чотири силоснi ями на 30 тис. тонн силосу, встановили гноєву лагуну, один сiнник на 8 тис. тюкiв сiна, збудували побутовi примiщення, щоб людям було комфортно працювати. У цей проєкт вклали понад 47 млн гривень.

Згодом запустили ще два нових тваринницьких комплекси, розрахованi на 640 голiв кожен: у селi Осiвцi (вартiстю понад 3 млн гривень) i в селi Пилява (понад 73 млн гривень). Усi примiщення зведено за останнiм словом технiки, з контрольованим мiкроклiматом, автоматизованими процесами, що мiнiмiзує вплив людського чинника.

Завдяки цим iнновацiям ми плануємо до кiнця року кiлькiсть дiйних корiв на кожнiй фермi збiльшити до 2400 голiв, а щоденнi надої — до 90 т молока класу екстра. Таким чином, плануємо щодня отримувати до 270 т молока.

Окрiм того, встановили нову сушарку на елеваторi, комбiкормовий завод, оновили парк сiльгосптехнiки тощо. Загалом iнвестували в новi об’єкти понад 412 млн гривень.

Фермерське господарство «Гадз», що спецiалiзується на виробництвi плодово-ягiдної продукцiї, також неабияк модернiзували. Зокрема, добудували холодильник, розрахований на зберiгання 8 тис. тонн продукцiї. Тож загальна потужнiсть зберiгання нинi становить 26 тис. тонн. Окрiм того, звели примiщення для фасувальної лiнiї, склад готової продукцiї площею 4 тис. квадратних метри, встановили другу лiнiю для виробництва пюре, сушарку для фруктiв. Загалом у цi проєкти iнвестували 300 млн гривень.

Тож, як бачите, в нас економiка працює навiть пiд час вiйни. Ми не злякалися, ми вiримо, що Україна переможе. Хто вiрить в Україну — той будує. I перемагає.

Однак економiка — це не тiльки iнвестицiї та прибутки господарства. Це новi робочi мiсця, це вiдрахування в державний бюджет. Врештi-решт, це пiдтримка нашої держави у такий складний час. Менi приємно усвiдомлювати, що торiк у ТОВ «Гадз-агро» завдяки розширенню виробництва ми створили додатково 68 робочих мiсць, а у ФГ «Гадз» — 502. Ми збiльшили надходження податкiв до бюджетiв усiх рiвнiв практично в 1,5 раза.

Молочний бiзнес — найскладнiший. Але на кожнiй фермi працюють по 90 осiб, якi цiлий рiк мають постiйну роботу. Тобто це 270 додаткових робочих мiсць на трьох фермах. Так, це «довгий» бiзнес, бо треба чекати молока вiд телички два роки, це великi витрати, зокрема на корми, але ми обрали цей напрям i рухаємося вперед.

— Як ви оцiнюєте теперiшнiй стан молочної галузi? Загалом молочарi позитивно оцiнюють ситуацiю, попри вiйну. На вiдмiну вiд рослинникiв вони мають гарантований ринок збуту, а вiдтак i надходження… Це вже плюс, адже ранiше працювали ледь не збитково. 

— Ми так не вважаємо. Головне в бiзнесi — рентабельнiсть. Якщо є прибутковiсть, то є можливiсть розвивати бiзнес. Працювати заради того, щоб працювати — шлях в нiкуди. Треба iнвестувати й уводити найсучаснiшу технологiю, щоб ти мав найсучаснiшу систему керування стадом, систему доїння. От ми встановили три доїльнi зали типу «карусель» по 60 голiв, у кожнiй стайнi є Wi-Fi, завдяки мобiльному додатку лiкар бачить стан кожної тварини у своєму смартфонi. Вiн працює на випередження, щоб тварина не захворiла, а якщо з’явилися першi ознаки захворювання, її одразу iзолюють i лiкують. Якiсть молока — всi 160 т, якi ми доїмо на добу, класу екстра. Тому кожен рiк для нашої молочної галузi стабiльний, прибутковий. Утiм, є й проблеми. Болiсне питання — висока ставка ПДВ на молоко. Таким чином держава заганяє господарства в «тiнь», вони змушенi продавати молоко за готiвку. Думаю, знизивши ставку ПДВ до 5%, як у ЄС, можна виправити цю ситуацiю. Нашi виробники мають змогу експортувати молокопродукти у Європу, але, на жаль, ми не можемо експортувати м’ясо яловичини, бо Україна не авторизована на експорт цього товару до ЄС в частинi проходження аудиту країни щодо здоров’я тварин. Настав час державi законодавчо врегулювати це питання, адже вiтчизнянi виробники яловичини недоотримують значнi кошти, а країна — валютнi надходження.

— Поговоримо про плодово-ягiдний напрям. Ви сказали, що серйозно iнвестували у його розвиток. Яку вiддачу маєте? У якому напрямi плануєте розвиватися? 

— Хочу нагадати: окрiм вирощування яблук, груш, слив i реалiзацiї саджанцiв цих культур у нашому фермерському господарствi ми виготовляємо соки, сухофрукти, яблучнi чiпси, пюре, повидло i соняшниковий мед. Торiк чимало iнвестували в переробну галузь, зокрема, поставили двi новi iталiйськi лiнiї з виробництва пюре потужнiстю 15 т, поставили додаткову лiнiю на 1,5 т, закупили лiнiю Gualapack для дитячого харчування та iнших продуктiв — будемо встановлювати в червнi. Сьогоднi ми — найбiльший виробник яблучного пюре в Українi, яке виготовляємо без цукру та консервантiв. Наше пюре сертифiкували компанiї PepsiCo, Nestle й iншi. Нинi вiдправляємо вже третю партiю яблучного соку та смузi в Iзраїль, першi контейнери пiшли у Європу та США. Розпочали спiвпрацю з мiжнародною мережею супермаркетiв «Лiдл», куди вiдвантажили яблучнi чiпси. Тобто освоюємо новi ринки. Нинi будуємо цех виробництва натурального оцту, сидрiв. Є два проєкти розвитку ягiдної переробки, заморожених ягiд, але його реалiзацiя багато в чому залежить вiд допомоги наших кредиторiв — двох вiтчизняних банкiв.

— Нинi свiтовий ринок продуктiв переробки плодово-ягiдної продукцiї доволi насичений. Завдяки чому його завойовуєте?

— Наша перевага — переробка тiльки власних фруктiв i ягiд, в якостi яких ми впевненi. Окрiм того, ми гарантуємо, що вони не мiстять залишкiв пестицидiв. Уже вiсiм рокiв маємо сертифiкати Global G.A.P., який пройти не так просто — тут i певнi вимоги до обробки саду, до застосування ЗЗР. Ми працюємо за свiтовими стандартами, маємо всi сертифiкати, що потрiбнi для експорту в ЄС, Америку тощо — FSSC 22000, GRASP, Organic Standart. Споживачi задоволенi нашим продуктом, бо вiн смачний i натуральний: сiк прямого вичавлення, без жодних домiшок чи цукру, яблучне пюре, мед — також натуральнi.

— Чи плануєте надалi збiльшувати площi плодово-ягiдних насаджень? 

— Ми протягом двох рокiв посадили 100 га фруктових дерев i ягiд. Пiд час вiйни додатково посадили 35 га, цього року насадили 30 га смородини, плануємо ще насадити 5 га плодових дерев. Так що наш сад i далi бiльшає.

— Якi ризики бачите в плодово-ягiдному напрямi? 

— Насамперед це низька рентабельнiсть, бо виїхало дуже багато людей, знизилося споживання — це дуже великi виклики для садiвникiв. Але виходу немає. Добре, що ми не постраждали вiд вiйни, тому треба працювати. Ми тут — другий фронт, економiчний, аграрний фронт. Ми збiльшуємо сплату податкiв, створюємо робочi мiсця, робимо Україну кращою, багатшою, адже приблизно 40% нашої виручки — валюта.

Я згадав про плани переробки ягiд, але цей напрям має для нас певнi ризики. Адже для їхньої реалiзацiї потрiбнi кредитнi кошти. Натомiсть вiдсоткова ставка по кредитах зросла до 25%. Неможливо розвивати економiку, коли такi дорогi грошi. Це, звичайно, стримує розвиток.

— Для ТОВ «Гадз-агро» локомотивом виробництва є рослинництво. Якими були основнi виклики минулого року для цього напрямку? 

— Вони такi самi, як i для решти господарств. Через дорогу логiстику продажiв ми втратили 70 дол. на тоннi збiжжя. Практично це 80% прибутку. Це дуже багато для господарства. По деяких культурах взагалi був мiнус, зокрема, з невеликою рентабельнiстю, як от ячмiнь. Тому через зростання вартостi логiстики довелося продавати культури дешевше вiд собiвартостi. Нинi наш основний вид транспорту, яким ми доставляємо продукцiю за кордон, — автомобiльний. Торiк частка автомобiльних перевезень становила 65%. Черги на кордонах були по 10 днiв в один бiк i сiм — у зворотному напрямку. За простiй орендованого транспорту доводиться платити бiльше, а всi витрати лягають на плечi сiльгоспвиробника.

— Наскiльки гострою була проблема зберiгання зерна? Як ви її розв’язували? 

— Як i в багатьох господарств, елеваторних потужностей бракувало. Розв’язували проблему по-рiзному: використовували рукави, непристосованi для зберiгання склади, частину продукцiї тримали на токах, накривши брезентом. Але ми впоралися. Висновки також зробили. Саме тому торiк поставили ще одну сушарку.

— Чи змiнювали структуру посiвних площ з огляду на труднощi з реалiзацiєю зерна? 

— Ми нiчого не мiняли — у рослинництвi не кидаємося в крайнощi. Рентабельно чи не рентабельно — у нас стала сiвозмiна. От нинi всi бiльше сiють кукурудзу, соняшник чи сою. У нас є весь спектр культур — i горох, i гречка, ярий i озимий ячмiнь — загалом дванадцять культур.

А той, хто вдарився в соняшник, кукурудзу та сою, через тогорiчнi осiннi дощi ще й навеснi врожай збирав. Натомiсть ми кукурудзу закiнчили збирати в груднi. I цього сезону структуру посiвних площ мiняти не будемо.

— Нинi чи не головний клопiт аграрiїв — зменшення собiвартостi зерна з огляду на суттєве зростання виробничих ви трат. Який спосiб, на вашу думку, найдiєвiший для цього?

— Продуктивнiсть працi, вчасно посiяти, вчасно пiдживити, вчасно захистити. Наприклад, iз хворобою треба боротися не тодi, коли вона вже помiтна оку — бо ти можеш так її тiльки залiкувати. А треба мати мiкроскоп, дослiджувати стан рослин у лабораторiї, постiйно монiторити ситуацiю, i ще коли спори поширюються в повiтрi, обробляти посiви. Захист хворої рослини — марно витраченi грошi. Тому треба не лiкувати, а робити профiлактику.

Потрiбно визначати лабораторним шляхом, чого нинi потребує рослина. Якого елемента живлення їй бракує — i давати їй його. Є багато технiчних iнновацiйних засобiв, якi дають змогу зекономити на ЗЗР, мати максимальний результат, тобто нижчу собiвартiсть, i бути прибутковим. Ми маємо такi засоби — власнi лабораторiю, метеостанцiї тощо. Завдяки точному визначенню технiчними засобами стану культур ми можемо зекономити на хiмзасобах 25–30% коштiв.

— А як оптимiзуєте систему живлення? Чи для вашого господарства здорожчання мiндобрив — не надто великий виклик? 

— Навiть за нинiшньої цiни мiндобрив, якщо ти отримуєш в межах 10 т/га пшеницi, вона буде рентабельною. Але без азоту такого врожаю не матимеш. Тому ми все прораховуємо — яка технологiя нам вигiдна. Треба обстежувати озимi посiви на густоту, прогнозовану врожайнiсть i визначатися: якщо посiви не зрiдженi, мають потужну кореневу систему, є добрi прогнози на врожай, то в цi культури треба iнвестувати, вони потiм «вiддячать» урожайнiстю, валом, i їхня собiвартiсть буде нижча. Якщо посiви зрiдженi, сподiвання на врожай невеликi, то азоту треба давати менше, бо це буде нерентабельно. Тому ми на мiндобривах не економили, норми не зменшували. Працюємо згiдно з бiзнес-планом, картами потенцiйної родючостi полiв. Для кожного поля — своя технологiя.

— Нинi повним ходом iде посiвна. Яка ситуацiя в полi? Якi вашi прогнози щодо нового сезону? 

— Ми вже посiяли всю ярину, лишилося — кукурудзу, соняшник, сою, гречку i гiрчицю. У полi не буває iдеальних умов. Але цього року умови сприятливi, бо бiльше вологи, нiж зазвичай. Тому, думаю, буде добрий рiк.

Бажаю, щоб i для всiх нас вiн був добрим. Усiм бажаю перемоги. Просив би всiх аграрiїв об’єднатися й бути єдиним фронтом у тилу. Україна понад усе повинна бути для кожного аграрiя незалежна, сильна економiчно, багата духовно, iнтелектуально, культурно. Пам’ятайте, що люди на окупованих територiях, яких заставляють пiд дулом автомата перереєстровувати свої пiдприємства, — це нашi люди, нашi колеги. На їхню долю випали складнi випробування, але переконаний, iз Божою допомогою та наших Збройних сил вони повернуться до мирного життя. I всi ми разом будемо вiдновлювати нашу державу, у якiй не буде мiсця корупцiї та несправедливостi. Адже наша незалежнiсть дається дуже дорогою цiною.

Людмила Морозова