Україна дізналася про Христину Соловій після конкурсу “Голос Країни”, де вона заспівала лемківську пісню “Горе долов ходжу”. Проста дівчина з Дрогобичу стала феноменом української естради. Про все і детальніше у інтерв’ю для сайту TeNews.
– Як би ти представилася нашим читачам?
– Привіт, я Христина Соловій, співачка. Приємно познайомитися.
– Улюблений колір, напій, продукт?
– Зелений. Вода. Сир.
– Чим для тебе пахне дитинство?
– Жасмином.
– А якою Христина Соловій була у дитинстві?
– Такою як і зараз: авантюрною, з перепадистим настроєм і розтріпаним волоссям. Мені навіть подобається, що це не дуже змінилося з часом.
– Щодо улюблениці — не знаю. Але можу сказати, що, мабуть-таки, я їй подобаюсь. Я дуже вдячна долі за всі випадкові (хоч напевно випадковостей насправді не існує) зустрічі, які відбуваються у моєму житті. Інколи тільки озираючись назад, розумієш, наскільки важливою була та чи інша подія. Тому за це долі мерсі.
– Кажуть, що гроші і слава кардинально змінюють людину, а наскільки змінила тебе популярність? Чи не завдає дискомфорту, коли люди впізнають на вулиці?
– Я не відчуваю змін і прагну, щоб так лишалося надалі. Популярність — це для мене показник того, наскільки те, що я роблю, про що співаю, відгукується у людях. І якби я якось штучно змінювалась, думаю, люди б це відчули. Я не прагну слави будь-якою ціною, я хочу, щоб моя музика була популярніша за мене. Так було спочатку з лемківськими піснями, які мені хотілося показати, бо вони важливі і близькі для мене. Зараз так є вже з моїми власними піснями, в які я вкладаю вже свої особисті переживання. Якщо вони будуть відгукнуться людям і будуть популярними, я буду тільки рада.
– Я намагаюсь не дратуватися, але часом буває складно через відсутність приватності. В той же час я вдячна більшості моїх прихильників за увагу та повагу. Інколи не з усіма вдається сфотографуватися або підписати листівку, але я стараюсь максимально викластись у своїй творчості, на концертах, тому на автографи і фотосесії сил інколи просто не залишається. Правда, моя команда старається організовувати окремі зустрічі, де ми можемо поспілкуватися і сфотографуватися з моїми прихильниками. Постараємося зробити таку і в Тернополі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
У квітні вперше в Тернополі співатиме Христина Соловій (Відео)
Учасник «Голосу країни» Андрій Лучанко зробив неочікувану пропозицію Христині Соловій
– Коли востаннє дозволяла собі просто побайдикувати?
– Все обіцяю собі якось це зробити. Просто почитати чи побавитись з котом. Але, на жаль чи на щастя, не часто ж така можливість.
– Ти змушена була переїхати до столиці, наскільки часто випадає приїжджати додому? Як батьки ставляться до того, що їх донька – співачка?
– З Києвом у мене цікаві стосунки, ми досі приглядаємося одне до одного. Київ цікавий, але ритм життя тут і характер міста дуже відрізняється від Львова, який багато в чому мене сформував. Там було моє музичне оточення, там я починала з концертів у Дзизі, там лишилося багато друзів і спогадів. Це не часто вдається, але їду до Львова за першої ж можливості. Батьки, звісно, дуже сумують, але нарешті змирились. Вони теж займаються музикою, тому добре знають всі складнощі та виклики цієї професії. І тому я дуже вдячна їм за підтримку та розуміння.
– Бракує вишуканості львівських вулиць й української мови. Досі не звикла і навряд чи звикну колись. Але не втрачаю надії, що з часом в Києві цього більшатиме.
– Вистачає час на особисте життя?
– Про особисте не говорю.
– Що б ніколи не вибачила іншій людині? А коханому чоловікові?
– Брехню. Сама стараюсь не обманювати і не приймаю нечесності від інших. Це часто нелегко, особливо, коли навколо творчі люди. Але важливо не брехати в першу чергу собі, тоді можна вимагати і сподіватися чесності від інших. Що ж до кохання, то тут не приймаю байдужості. Там, де я справжні почуття, немає місця байдужості.
– Маєш власну формулу успіху?
– Не зраджувати собі ніколи, ні за яких обставин, а також багато працювати!
– Якби не стала артисткою, яку б професію обрала?
– Ймовірно, щось пов’язане із літературою. Я філолог за фахом. Дуже люблю Набокова, навіть писала про нього диплому роботу.
– Що б хотіла перейняти у свого продюсера Святослава Вакарчука?
– Енергетику, завзятість, працелюбність і стратегічність.
– Все буде добре.
– Чи часто тебе можна побачити біля кухонної плити? Маєш свої фірмові страви чи навпаки харчуєшся поза домом? Що завжди є в тебе в холодильнику?
– Готую нечасто. Але рідних і близьких можу інколи здивувати особливою вівсянкою чи яєчнею, не менш особливою. В холодильнику завжди є фрукти і йогурт.
– Кого б із відомих людей запросила до себе додому на обід?
Віктора Ющенка. Думаю, він цікава людина.
– Сцена вимагає певного образу, а яка ти у повсякденному житті?
– Образ на сцені не суттєво відрізняється від того, яка я в житті. Не маю жодної пари джинсів. Перестала їх носити зовсім вже декілька років. Ніяких кросівок чи кедів. В моєму гардеробі багато суконь, спідниць. Основний критерій, за яким вибираю одяг — це жіночність.
– Маєш професійну мрію?
– Мрію зіграти концерт із симфонічним оркестром.
