Видання The Economist опублiкувало блог Головнокомандувача ЗСУ Валерiя Залужного “Технологiя є ключовою, бо вiйна стає “позицiйною””, де вiн перелiчує фактори, якi потрiбнi Українi для перемоги.

Вторгнення Росiї в Україну в лютому 2022 року спровокувало глобальну безпекову кризу. Напад на демократiю з боку морально хворої iмперської влади в серцi Європи похилив баланс сил в iнших частинах свiту, включаючи Близький Схiд i Азiатсько-Тихоокеанський регiон. Неспроможнiсть таких багатостороннiх органiв, як ООН та Органiзацiя з безпеки та спiвробiтництва в Європi пiдтримувати порядок, означає, що Україна може вiдновити свою територiальну цiлiснiсть лише вiйськовою силою.

Українцi показали готовнiсть покласти душу i тiло за свою свободу. Україна не лише зупинила вторгнення значно сильнiшого ворога, а й звiльнила значну частину своєї територiї. Однак вiйна зараз переходить на новий етап: те, що ми у вiйськових називаємо «позицiйною» вiйною статичного та виснажливого бою, як у Першiй свiтовiй вiйнi, на вiдмiну вiд «маневрової» вiйни руху та швидкостi. Це пiде на користь Росiї, дозволяючи їй вiдновити свою вiйськову мiць, що зрештою загрожуватиме збройним силам України та самiй державi. Який вихiд?

Основна зброя, така як ракети та снаряди, залишається важливою. Але збройним силам України потрiбнi ключовi вiйськовi можливостi та технологiї, щоб вийти з такого роду вiйни. Найважливiшим з них є повiтряна сила. Контроль над небом необхiдний для великомасштабних наземних операцiй. На початку вiйни у нас було 120 бойових лiтакiв. З них лише одна третина була придатна до використання.

Вiйськово-повiтрянi сили Росiї зазнали величезних втрат, i ми знищили понад 550 систем протиповiтряної оборони, але вони зберiгають значну перевагу над нами та продовжують створювати новi ударнi ескадрильї. Ця перевага ускладнила нам просування вперед. Росiйськi системи протиповiтряної оборони все бiльше заважають нашим лiтакам лiтати. Наша оборона робить те саме з Росiєю. Таким чином, росiйськi безпiлотники взяли на себе значну частину ролi пiлотованої авiацiї щодо розвiдки та нанесення авiаударiв.

Безпiлотники також мають бути частиною нашої вiдповiдi. Українi необхiдно наносити масованi удари з використанням приманок i ударних безпiлотникiв, щоб перевантажити системи протиповiтряної оборони Росiї. Нам потрiбно полювати на росiйськi дрони за допомогою власних дронiв-мисливцiв, оснащених сiтками. Ми повиннi використовувати сигнальнi приманки, щоб залучити росiйськi плануючi бомби. А ще треба вночi за допомогою стробоскопiв заслiплювати тепловi камери росiйських безпiлотникiв.

Це вказує на наш другий прiоритет: радiоелектронна боротьба (РЕБ), така як глушiння сигналiв зв’язку та навiгацiї. РЕБ — ключ до перемоги у вiйнi безпiлотникiв. За останнє десятилiття Росiя модернiзувала свої РЕБ, створивши новий рiд армiї та створивши 60 нових видiв технiки. У цьому вiн нас перевершує: 65% наших платформ постановки перешкод на початку вiйни були виробленi ще за радянських часiв.

Ми вже створили багато власних електронних систем захисту, якi можуть запобiгти глушенню. Але нам також потрiбен бiльший доступ до електронної розвiдки вiд наших союзникiв, включаючи данi з активiв, якi збирають сигнальну розвiдку, i розширення виробничих лiнiй для наших систем РЕБ проти безпiлотникiв в Українi та за кордоном. Нам потрiбно покращити ведення радiоелектронної боротьби з наших безпiлотникiв у ширшому дiапазонi радiочастот, уникаючи при цьому випадкового придушення наших власних безпiлотникiв.

Третє завдання – контрбатарейний вогонь: ураження артилерiї противника. У цiй вiйнi, як i в бiльшостi минулих воєн, артилерiйський, ракетний i ракетний вогонь становить 60-80% усiх вiйськових завдань. Коли минулого року ми вперше отримали захiдну зброю, ми досить успiшно виявили росiйську артилерiю та вразили її. Але ефективнiсть такої зброї, як Екскалiбур, американський снаряд iз GPS-наведенням, рiзко знизилася через удосконалення росiйської радiоелектронної боротьби.

Тим часом власний контрбатарейний вогонь Росiї покращився. Це значною мiрою завдяки використанню боєприпасiв Lancet, якi працюють разом iз розвiдувальними безпiлотниками, а також зростанню виробництва високоточних снарядiв, якими можуть наводити наземнi сповiщувачi. Незважаючи на зневажливу думку деяких вiйськових аналiтикiв, ми не можемо применшувати ефективнiсть росiйської зброї та розвiдки в цьому вiдношеннi.

Наразi нам вдалося досягти паритету з Росiєю за рахунок меншої кiлькостi бiльш точної вогневої потужностi. Але це може не тривати. Нам потрiбно створити нашi мiсцевi GPS-поля — використовуючи наземнi антени, а не лише супутники — щоб зробити нашi високоточнi снаряди бiльш точними в умовах росiйського глушiння. Нам потрiбно ширше використовувати безпiлотники-камiкадзе для ударiв по росiйськiй артилерiї. I нам потрiбно, щоб нашi партнери надiслали нам бiльш якiсне артилерiйсько-розвiдувальне обладнання, яке може виявляти росiйськi гармати.

Четверте завдання – технологiя розмiнування. У нас на початку вiйни для цього було обмежене та застарiле обладнання. Але навiть захiднi поставки, такi як норвезькi танки для розмiнування та ракетнi пристрої для розмiнування, виявилися недостатнiми з огляду на масштаби росiйських мiнних полiв, якi мiсцями простягаються на 20 км. Коли ми прориваємо мiннi поля, Росiя швидко їх поповнює, випускаючи новi мiни на вiдстанi.

Технологiя – це вiдповiдь. Нам потрiбнi датчики, схожi на радар, якi використовують невидимi iмпульси свiтла для виявлення мiн у землi, i системи виведення диму, щоб приховати дiяльнiсть наших пiдроздiлiв з розмiнування. Ми можемо використовувати реактивнi двигуни знятих з експлуатацiї лiтакiв, водомети чи касетнi боєприпаси, щоб пробивати мiннi загородження, не закопуючись у землю. Новi типи тунельних екскаваторiв, наприклад робот, який використовує плазмовi пальники для бурiння тунелiв, також можуть допомогти.

Мiй п’ятий i останнiй прiоритет — нарощувати нашi резерви. Росiя не змогла використати свою величезну перевагу в робочiй силi, тому що Володимир Путiн стурбований тим, що загальна мобiлiзацiя може спровокувати полiтичну кризу, i тому, що Росiя не може навчити та спорядити достатньо людей. Проте нашi можливостi для пiдготовки резервiв на власнiй територiї теж обмеженi. Ми не можемо легко пощадити солдатiв, якi вiдправляються на фронт. Крiм того, Росiя може завдати удару по тренувальних центрах. А в нашому законодавствi є прогалини, якi дозволяють громадянам ухилятися вiд своїх обов’язкiв.

Ми намагаємося вирiшити цi проблеми. Ми запроваджуємо єдиний реєстр призовникiв, маємо розширити категорiю громадян, якi можуть бути призванi на збори чи за мобiлiзацiєю. Також ми запроваджуємо «бойове стажування», яке передбачає розмiщення новомобiлiзованих та навчених особового складу в досвiдчених передових пiдроздiлах для їх пiдготовки.

Росiю не варто недооцiнювати. Вiн зазнав великих втрат i витратив багато боєприпасiв. Але вiн буде мати перевагу в озброєннi, технiцi, ракетах i боєприпасах протягом значного часу. Її оборонна промисловiсть нарощує виробництво, незважаючи на безпрецедентнi санкцiї. Нашi партнери по НАТО також рiзко нарощують свої виробничi потужностi. Але для цього потрiбен щонайменше рiк, а в деяких випадках, наприклад у лiтаках i системах управлiння, — два роки.

Позицiйна вiйна – це тривала вiйна, яка несе величезнi ризики для збройних сил України та її держави. Якщо Україна хоче вирватися з цiєї пастки, нам знадобляться всi цi речi: перевага в повiтрi, значно вдосконаленi засоби електронної боротьби та контрбатарейної боротьби, нова мiнна технологiя та здатнiсть мобiлiзувати та тренувати бiльше резервiв. Нам також потрiбно зосередитись на сучасному командуваннi та управлiннi, щоб ми могли ефективнiше, нiж Росiя, вiзуалiзувати поле бою та швидше приймати рiшення, а також на рацiоналiзацiї нашого матерiально-технiчного забезпечення, водночас порушуючи логiстику Росiї за допомогою ракет великої дальностi. Новi iнновацiйнi пiдходи можуть знову перетворити цю вiйну позицiй на маневр.

Генерал Валерiй Залужний — Головнокомандувач Збройних сил України. Перебува’ на посадi з липня 2021 року.

Тут читайте повну версiю статтi генерала Залужногоу.