Аби дiзнатися, як вдається впоратися з непростими вiйськовими буднями у маленьких, але впевнена, перспективних громадах, ми завiтали у мальовничу Борсукiвську ТГ. Тут мешкають щирi, гостиннi, працьовитi люди, а керує нею з 2020 року молодий голова – Роман Кухарський.

У номерах газети «Свобода» розповiдають про те, як живуть великi громади, де мешкають багато людей, працюють пiдприємства, переїжджає бiзнес з прифронтових регiонiв. Сьогоднi непросто вести господарство. То що вже казати про маленькi громади, якi ледве кiнцi з кiнцями зводять…

– Пане Романе, ваша громада не є великою. Села вiддаленi, невеличкi. Як вдається тримати їх на плаву та виживати у цей складний воєнний час?

– У Борсукiвськiй громадi є 11 сiл, в яких, станом на 2020 рiк, мешкали 6400 людей. Направду, порiвняно з iншими, наша громада зовсiм маленька. З великих аграрних пiдприємств у нас працюють агрофiрма «Горинь», яка обробляє понад три з половиною тисячi гектарiв землi, агрофiрма «Чайчинецька» – 800 га землi i агрофiрма «Перемога» – майже 600 га землi. Всi пiдприємцiв – мiсцевi, з ними легше можна спiвпрацювати. У нас дiє одне iз найбiльших в країнi рибогосподарських пiдприємств «Сазан», яке вирощує рибу на 600 гектарах ставкiв. Сюди щодня приїжджають люди не лише з околиць, а й усiєї країни.

Цi пiдприємцi надають робочi мiсця, вони є основними платниками ПДФО та допомагають наповнювати мiсцевий бюджет. Скажiмо,  у «Горинi» до вiйни працювали 324 жителi громади. Також багато наших односельчан працюють в «Се Борднетце-Україна» у Тернополi. Робив спроби боротися за ПДФО, але поки що вони не охоче йдуть нам назустрiч, платять в iншу громаду.

– Пiдприємцi беруть участь у соцiальному, культурному життi громади?

– Найкраще у нас налагоджена спiвпраця з пiдприємством «Сазан», яким керує Юрiй Кравчук. Вiн – колишнiй вiйськовий, служив пiд час АТО, а його син Тарас тепер захищає нашу державу на фронтi. Щороку Юрiй Георгiйович бере участь у багатьох проєктах. Скажiмо, минулорiч ми оновили будинок культури. До цього не мали де приймати гостей, проводити рiзноманiтнi заходи. Тож вирiшили впорядкувати примiщення i зробити там ремонт. Пан Кравчук надав на цю справу бiльше 150 тисяч гривень, за якi ми закупили нову звукову i вiдео апаратуру.

Також зазначу, що кожен iз цих аграрiї, коли ми вирушаємо з рiзноманiтною волонтерською допомогою на схiд, забезпечує  нас пальним. Юрiй Кравчук надає рибу для виготовлення консервiв. Iншi аграрiї – свинину. Як би там не було, вiйна надзвичайно об’єднала наших людей.

– Пане голово, як вам вдається допомагати вiйськовим, маючи, скажiмо чесно, не надто великий бюджет громади?

– У нашiй громадi немає нi вiйськової частини, нi центру комплектування, нi пожежникiв чи полiцiї. Тому вiйськового ПДФО не було. Тож, коли оцi податки з iнших громад забрали, то вони справдi вiдчули рiзницю. Позаяк таки отримували чималi кошти. Скажiмо, Лановецька громада – три мiльйони гривень, Шумська – орiєнтовно 30 мiльйонiв, а Кременецька – пiд 60 вiйськового ПДФО! Це колосальнi кошти, за якi ОТГ мали змогу допомагати армiї. А наша громада, як не крути, на межi виживання, у нас вкрай мало грошей. Я дуже часто їжджу у вiйськову адмiнiстрацiю, прошу депутатiв про допомогу, бо самотужки, певне, не впораємося.

Наведу приклад. Скажiмо, на початку вiйни в Ланiвцях було 120 вiйськових, податки з їхнiх зарплат залишалися на мiсцi. Тож громада мала змогу придбати матраци чи спальнi мiшки. Можливостi були врази бiльшi, нiж у нас. Вiдтак нашi мешканцi почали обурюватися, чому у тiй громадi дають допомогу, а у нас нi. Зрештою, вивчивши досвiд громад, коли вони закуповували речi першої необхiдностi, як скажiмо, термобiлизну, якi не пiдходили вiйськовим чи то за розмiрами, чи то за якiстю, ми вирiшили, що даватимемо кошти. Тож восени i навеснi надаємо вiйськовим громади по тисячi гривень, щоб вони мали змогу придбати те, що їм необхiдне. До слова, з громади служать близько 300 чоловiкiв. Лави Небесного воїнства поповнили 25 захисникiв (двоє з яких загинули пiд час АТО)…

Робили спроби давати сiм’ям вiйськових дрова. Лiсiв у громадi немає. Тож

знаходили сухе аварiйне дерево, комунальники його зрiзали i везли родинi вiйськового. На той час у нас було бiльше 250 сiмей вiйськових, то 250 складометрiв дров – це був «космос» для нашої громади. Тодi ж зiткнулися з невдоволенням. Люди скаржилися на якiсть деревини. Тож ми змушенi були змiнити тактику. Старости почали телефонувати i повiдомляти людям, що є деревина такої то породи. Однi вiдмовлялися, iншi ж казали: «Везiть що є i за це будемо вдячнi».

Також приїжджають до нас представники Червоного Хреста. Спiлкуються з сiм’ями вiйськових, проводять психологiчну реабiлiтацiю, надають допомогу.

Коли ж вiйськовий iз нашої громади гине на вiйнi, ми намагаємось всебiчно допомагати пiд час похорону, щоб гiдно провести захисника в останню дорогу…

Часто ми самi їздимо на схiд з рiзноманiтною вiйськовою допомогою. Вперше я побував на фронтi з нашими волонтерами на Великдень у 2022 роцi. Ситуацiя була дуже складна, нашi захисники справдi не мали що їсти. Ми у шкiльних примiщеннях (навiть тих шкiл, якi вже не працювали) готували консервацiю. Аграрiї забезпечували сировиною. Скажiмо, вiд пiдприємства «Сазан» отримували майже тонну риби у день, з якої нашi бджiлки-трудiвницi робили тушонки. Є жiнка, котра пече хлiб, який дуже довго не черствiє. У селi Нападiвка є господиня, котра випiкає рiзноманiтнi солодощi для наших захисникiв. У селах Снiгурiвка, Маневе, Чайчинцi роблять консервацiю. Тобто кожне село має свою роботу. У Борсуках є команда волонтерiв, яка спiвпрацює з волонтерською командою з Ланiвцiв, спiльно об’єднуються i везуть допомогу на рiзнi напрямки. На щастя, зараз ситуацiя з постачанням продуктiв для вiйськових набагато покращилася, не голодують, Богу дякувати. Але у них є iншi вкрай гострi потреби, якi потрiбно закривати: дрони, запчастини для автомобiлiв тощо. Зараз плануємо поїздку напередоднi Великодня. Веземо те, що змогли дiстати, а ще –  гостинцi вiд наших господинь.

– Складне питання «не на часi». Що вдалося зробити за час вiйни i на скiльки воно є зараз доцiльне?

– Зробили ремонт дороги. До прикладу, на трасi Т2009 «Вишнiвень – Ланiвцi» провели картовий ремонт. Це вдалося здiйснити за сприяння народного депутата Iгоря Василiва, завдяки спiвфiнансуванню зi службою автомобiльних дорiг Тернопiльської областi. Минулорiч на ремонт цiєї дороги витратили 12 мiльйонiв гривень. Також у кожному селi нашої громади провели ремонт дорiг. Також ремонтували мiсцевi дороги, що перебувають на балансi управлiння капiтального будiвництва. За сприяння агрофiрми «Горинь» (50 на 50) був зроблений шмат повнiстю нової дороги в бiк села Синiвцi.

Спiлкувався з вiйськовими щодо доцiльностi проведення таких ремонтiв. Багато хто каже: «Все вiрно, треба робити все, щоб розвивати громаду, щоб люди жили. Адже для чого ми стоїмо на передовiй, боронимо нашу країну? Куди ми маємо повернутися?»

25 грудня 2021 року народний депутат Володимир Гевко скерував на деякi громади Тернопiльської областi по пiвтора мiльйони гривень для соцiально-економiчного розвитку. У нашiй громадi цi кошти були передбаченi на зведення спортивного майданчику зi штучним покриттям. У перший рiк ми не мали змоги засвоїти цi кошти, оскiльки не мали готового проєкту. Взялися за це аж на другий рiк вiйни. Це було складно, оскiльки розпочалася освiтня реформа, школи отримали автономiю, тобто було багато юридичних моментiв. Зрештою, маю надiю, що у травнi цей стадiон буде готовий. Наших грошей там дуже мало. Знову люди будуть нарiкати, що краще було б дрони купити. Але ж цi кошти йшли пiд конкретнi цiлi. I вони даються громадi лише на два роки. Якщо за цей час їх не використали, держава повертає їх собi.

Також нещодавно за сприяння шведського посольства ми закупили триколiснi електровелосипеди для соцпрацiвникiв. Придбали одного велосипеда за 25 тисяч гривень за власнi кошти, а 11 нам подарували. На жаль, соцмережi зробили своє недобре дiло, люди писали, що я i мої працiвники тепер будуть їздити на роботу на них. Хочу ще раз пояснити, будь-який фонд чи благодiйна органiзацiя, яка приходить в громаду, кажуть: ви купiть трiшки, побачивши, що ви зацiкавленi, ми купимо в рази бiльше. Сьогоднi ж кожна iнiцiатива, кожен проєкт викликають як схвалення, так i бурю негативних емоцiй. Хоча я розумiю, що час складний, людям вкрай важко розiбратися у тому, що вiдбувається довкола. Скажу одне, все, що ми робимо, – лише на благо людей i громади. Минає час, i люди це розумiють..

– Болюча тема закриття шкiл. Зараз це вiдбувається по всiй країнi. Яка ситуацiя у вашiй громадi?

– У громадi є шiсть дiючих шкiл. Минулорiч закрили школу у селi Великi Куськiвцi, де навчалося менше 45 учнiв.  Спершу думали залишити хоча б початкову, але там навчалося лише троє дiтей. Було багато негативу серед населення. Хлопцi, якi служать, обурювалися, мовляв, ми тут боронимо країну, а ви школи закриваєте. Але ж школа – це надзвичайно дороговартiсний об’єкт. Та минає час, дiти з неукомплектованих класiв переходять у бiльшi школи, то й батьки докорiнно змiнюють свою думку. Адже коли дитина вчиться у повному класi, де можна повноцiнно провести ту ж фiзкультуру, де є здорова конкуренцiя, то i якiсть освiти зовсiм iнша, вiдгуки стають набагато кращими. На жаль, за моєї каденцiї довелося закрити вже три школи. Такi реалiї. Але знову ж таки скажу, якщо менше грошей розсiюється на всi школи, то маємо змогу робити бiльш якiснi ремонти тих самих спортзалiв. Також хочу наголосити, що наше законодавство увесь час змiнюється, зараз йдеться про те, що уряд уже не буде фiнансувати школи, якi мають 45 i менше учнiв, це з 2025 року, а з 2026 року – школи, де навчаються 60 i менше учнiв. Зрештою ми розумiємо, що в нашiй громадi залишиться максиму три школи…

А ще проблема, щоб було кого вчити. У нашiй громадi, як i по всiй країнi, – демографiчна криза. За 2023 рiк у нас народилися 32 дитини, а померли – бiльше сотнi людей. Я вже не кажу про тих, якi виїхали i продовжують виїжджати.  Певна рiч, ми намагаємося створити умови для того, щоб людям було тут комфортно жити, але вiйна вносить свої корективи.

– Пане Романе, знаємо, що ви розпочали роботу щодо створення Е-меморiалу. Розкажiть, будь ласка, детальнiше.

– Кiлька мiсяцiв тому я почув про проєкт, який полягає у тому, щоб оцифрувати всю iнформацiю про Героїв, якi вiддали свої життя у бою з окупантом. Покликав свою заступницю, вона у нас людина творча, i запропонував їй створити iнiцiативну робочу групу, яка буде збирати максимум iнформацiї. Над проєктом працювали як вчителi, працiвники культури, так i учнi старших класiв. Вони зустрiчаються iз родичами загиблих, дiзнаються у них всю iнформацiю, яку ми опрацьовуємо, готуємо вiдео-ролики. У травнi, пiсля Великодня, плануємо органiзувати молитовний снiданок для родичiв загиблих воїнiв i презентувати їм наш проєкт. Усi ми сподiваємося на перемогу, працюємо заради цього i, як можемо, наближаємо цей омрiяний день.

Автор: Зоряна ДЕРКАЧ