Два дні, що стали символом Голокосту: трагедія Бабиного Яру (фото)

Бабин Яр у Києві — місце масових розстрілів цивільних та військовополонених, здійснених нацистами у 1941–1943 роках. Серед жертв були переважно євреї, а також роми, військовополонені, підпільники, українські націоналісти, комуністи, в’язні Сирецького концтабору, пацієнти психіатричної лікарні та інші люди, яких окупаційний режим оголосив своїми ворогами.

Масовий розстріл київських євреїв 29–30 вересня 1941 року став одним із найвідоміших злочинів Голокосту та символом так званого «Голокосту від куль» — масового винищення євреїв шляхом розстрілів на окупованих територіях Східної Європи.

Початок трагедії

19 вересня 1941 року німецькі війська увійшли до Києва. Незабаром у місті почалися масові репресії.

24 вересня на центральних вулицях Києва пролунали вибухи, організовані радянськими диверсійними групами. Пожежі знищили значну частину центральної забудови міста. Нацистська окупаційна влада використала ці події як один із приводів для проведення масової каральної акції проти київських євреїв.

28 вересня 1941 року в Києві з’явилися оголошення, в яких євреям наказували зібратися наступного ранку в районі Лук’янівського кладовища.

Людям не повідомляли справжньої мети наказу. Багато хто вважав, що йдеться про переселення.

29–30 вересня 1941 року

Вранці 29 вересня тисячі людей рушили до визначеного місця. Дорога пролягала вулицею Мельникова до території поблизу єврейського та військового кладовищ.

У людей забирали документи, гроші, коштовності та особисті речі. Потім їх групами відводили до Бабиного Яру.

Там людей змушували роздягатися та спускатися до яру. Після цього їх розстрілювали.

29 і 30 вересня 1941 року нацисти вбили 33 771 київського єврея. Ця кількість була зафіксована в німецькому документі — донесенні айнзацгрупи.

Операцію назвали «гросакцією» — від німецького Großaktion, тобто «велика акція».

Масове вбивство в Бабиному Яру стало однією з найбільших окремих каральних акцій нацистів у Європі.

Хто здійснював розстріли

Безпосередню участь у масових розстрілах брали підрозділи СС, поліції та допоміжних формувань.

Одним із ключових підрозділів була зондеркоманда 4а айнзацгрупи C під командуванням штандартенфюрера СС Пауля Блобеля.

Цей підрозділ брав участь у масових убивствах євреїв у різних містах окупованої України, зокрема у Львові, Рівному, Луцьку, Житомирі, Білій Церкві та інших населених пунктах.

Бабин Яр був місцем масових убивств протягом двох років

Трагедія Бабиного Яру не обмежилася двома днями вересня 1941 року.

Розстріли тут тривали протягом усього періоду нацистської окупації Києва. Жертвами ставали євреї, військовополонені, роми, підпільники, українські націоналісти, комуністи, заручники, пацієнти психіатричної лікарні та інші переслідувані окупаційним режимом люди.

У Бабиному Яру загинули також члени українського націоналістичного підпілля. Серед відомих жертв — українська поетеса Олена Теліга та її чоловік Михайло Теліга.

Окремою групою жертв були пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова. Нацистська окупаційна влада переслідувала людей із психічними захворюваннями в рамках політики знищення тих, кого вважала «неповноцінними».

У Бабиному Яру також загинули щонайменше 150 ромів.

Сирецький концтабір і знищення слідів злочинів

У 1942 році неподалік Бабиного Яру створили Сирецький концентраційний табір. Його в’язнів використовували на примусових роботах, а частина з них стала безпосередніми свідками та жертвами нацистських злочинів.

У 1943 році, коли радянські війська наближалися до Києва, нацисти почали знищувати докази масових убивств.

Спеціальна команда, до якої примусово залучили в’язнів Сирецького табору, займалася ексгумацією та спалюванням тіл загиблих.

В’язні працювали в умовах суворої ізоляції. Вони розкопували масові поховання, витягували тіла та спалювали їх на спеціально споруджених майданчиках.

У ніч на 29 вересня 1943 року частина в’язнів організувала втечу. Більшості не вдалося врятуватися, однак свідчення тих, хто вижив, допомогли після війни встановити обставини знищення тіл.

Саме спроба нацистів приховати сліди злочинів стала частиною ширшої операції зі знищення доказів масових убивств.

Голокост в Україні

Бабин Яр був одним із найбільших місць масових розстрілів євреїв в Україні.

Нацистський терор охопив практично всю територію окупованої України. Масові розстріли відбувалися у Львові, Рівному, Луцьку, Житомирі, Кам’янці-Подільському, Одесі, Харкові, Умані та десятках інших міст і сіл.

Серед найбільших місць масових убивств були Бабин Яр у Києві, Дробицький Яр у Харкові, урочище Сосонки біля Рівного, Кам’янець-Подільський та Богданівка.

Загалом жертвами Голокосту на території України стали понад мільйон євреїв.

Особливістю Голокосту на окупованих радянських територіях стало те, що значна частина масових убивств здійснювалася не в таборах смерті, а безпосередньо біля місць проживання жертв — через масові розстріли.

Праведники народів світу

Поряд із історією злочину Бабиного Яру є історія людей, які ризикували власним життям, щоб рятувати переслідуваних.

Під час нацистської окупації чимало українців та представників інших національностей допомагали євреям переховуватися, забезпечували їх документами, їжею та житлом, а іноді рятували цілі родини.

Держава Ізраїль присвоює таким людям звання «Праведник народів світу».

Серед відомих українських Праведників — православний священник Олексій Глаголєв та його родина, які допомагали євреям у Києві.

Історії Праведників нагадують, що навіть у часи масового терору люди робили моральний вибір на користь порятунку інших, ризикуючи власним життям і життям своїх близьких.

Пам’ять про Бабин Яр після війни

Після завершення Другої світової війни радянська влада тривалий час уникала окремого публічного вшанування єврейських жертв Бабиного Яру.

Трагедію часто описували узагальнено як убивство «радянських громадян», що фактично стирало специфіку Голокосту.

Водночас пам’ять про загиблих не зникла. Одним із важливих творів, які привернули увагу до трагедії, став вірш Євгена Євтушенка «Бабин Яр», написаний 1961 року.

Згодом у Бабиному Яру з’явилися меморіальні знаки, присвячені різним групам жертв. У 1991 році тут встановили пам’ятник загиблим євреям у формі менори.

Сьогодні Бабин Яр є одним із головних місць пам’яті про Голокост в Україні.

Чому Бабин Яр важливий сьогодні

Бабин Яр нагадує про те, до яких наслідків призводять антисемітизм, расизм, ксенофобія, мова ненависті та державна політика переслідування людей за їхнім походженням, переконаннями чи ідентичністю.

Пам’ять про трагедію є важливою не лише для єврейської громади. Бабин Яр є частиною історії Києва, України та всієї Європи.

Сьогодні, коли Україна переживає повномасштабну російську агресію, тема пам’яті про масові злочини знову набуває особливого значення. Російські удари пошкоджували територію Бабиного Яру та меморіальні об’єкти. Водночас документування воєнних злочинів і збереження пам’яті про їхніх жертв залишаються важливою частиною боротьби за історичну правду.

Бабин Яр — це не лише місце трагедії. Це нагадування про ціну людського життя, небезпеку тоталітаризму та необхідність зберігати пам’ять про тих, кого намагалися позбавити не лише життя, а й права бути згаданими.

Історична довідка

Нацистська расова доктрина проголошувала нерівність людей та визначала окремі групи як «расово» або політично небезпечні. Євреї та роми стали одними з головних об’єктів систематичного винищення. Репресій зазнавали також військовополонені, люди з інвалідністю та психічними захворюваннями, представники підпілля й інші групи.

У роки Другої світової війни нацистський режим та його союзники створили в Україні мережу гетто, таборів і місць масових розстрілів.

Бабин Яр став одним із найвідоміших символів цієї трагедії.