Україна 24 серпня відзначає 32-річницю проголошення Незалежності. Це важливе свято для держави, адже сьогодні, як і багато поколінь тому, українці виборюють свою незалежність зі зброєю в руках.

Саме 24 серпня народні депутати ухвалили Акт проголошення незалежності України та винесли це питання на всеукраїнський референдум.

Суспільне Культура розповідає про те, чому саме цей день тепер є найважливішим у державі й чому ми могли святкувати незалежність у липні.

Перший День Незалежності

Депутати Верховної Ради Української РСР 16 липня 1990 року ухвалили Декларацію про державний суверенітет. Вона проголошувала право України безпосередньо створювати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими та торговельними представництвами.

Декларація визнавала самостійність ще радянської республіки у питаннях науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.

Одночасно того ж 16 липня 1990 року Верховна Рада ухвалила постанову “Про День проголошення незалежності України:

“Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України”

17 березня 1991 року в УРСР провели референдум і республіканське опитування про те, чи згодні громадяни, щоб Україна лишалася у складі Союзу Суверенних Республік на підставі Декларації про державний суверенітет України. Позитивно відповіли 80% опитаних.

І вже 18 червня 1991 року до Кодексу законів про працю Української РСР, який визначає і державні свята, внесли запис: “16 липня — День незалежності України” (статті 73).

Тож першу свою річницю незалежності Україна відзначила 16 липня 1991 року — ще фактично у складі СРСР.

Шлях до 24 серпня

Однак через місяць після першого святкування стався “Серпневий путч” — спроба позбавити влади президента СРСР Михайла Горбачова і повернути колишній державний лад.

Тож 24 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної Ради України 346 депутати проголосували “за” ухвалення Акту проголошення незалежності України. Документ проголошував створення самостійної Української держави. Текст Акту складав 93 слів, був набраний на друкарській машинці та вміщався на одному папірці.

Щоб легітимізувати нову державу та завадити генпрокурору Радянського Союзу оголосити це рішення незаконним, Верховна Рада вирішила провести 1 грудня 1991 року всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України.

На референдум винесли одне питання: “Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?” У голосування взяли участь 31 891 742 людини — 84,18 % населення України. З них 90,32 % (28 804 071 людина) проголосували “за”.

І вже 20 лютого 1992 року Верховна Рада ухвалила нову постанову “Про День незалежності України”:

1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України. 2. Постанову ВР УРСР “Про День проголошення незалежності України” від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність.

Після цього дату державного свята замінити й у Кодексі законів про працю. Від 1992 року День незалежності України щороку відзначається 24 серпня.

9 фактів про День Незалежності, які варто знати

Чернетку Акту проголошення незалежності написали вранці 23 серпня 1991-го Леонтій Сандуляк та Левко Лук’яненко у звичайному шкільному зошиті. Для документа обрали термін “акт”, бо слово “закон” видавалось надто буденним і натякало на багаторазову дію.

На історичному документі про державний суверенітет України депутати залишали написи: “Слава Україні”, “Ще не вмерла і не вмре”, “Від сьогодні — будьмо”.

Зі спогадів Левка Лук’яненка: “Необхідно написати такий законопроєкт, який би проголошував незалежність країни, і в якому не буде дискусійних положень. Його треба ухвалити без обговорення. Бо якщо почнеться дискусія, то все затягнеться. За один день не ухвалимо. А потім — вихідні. У комуністів пройде страх. І нам не вдасться проголосити незалежність”.

Чернетка Акту проголошення незалежності, Фото: із сайту Національного музею історії України

• Після завершення позачергового засідання 24 серпня біля трибуни депутати виконали гімн Українських Січових стрільців. Пісню відразу підхопили мітингувальники, які зібралися на вулиці.
• Тоді ж до зали внесли синьо-жовтий прапор — за пропозицією В’ячеслава Чорновола. З ним український народ стояв на барикадах біля російського Білого дому (так часом називають будинок уряду РФ у Москві). Пізніше прапор підняли над куполом парламенту.
• Польща і Канада стали першими державами, які визнали незалежність України. У перші тижні після референдуму незалежність також визнали Угорщина, Литва, Латвія, Болгарія, Естонія, Чехословаччина, Швеція, Ізраїль, Швейцарія.
• Після того, як до цього списку 25 грудня приєдналися США, одна за одною Україну почали визнавати й інші впливові держави. До кінця січня 1992 року цей список налічував більше ніж 90 країн світу, зокрема всі країни НАТО і ЄС.
• 8 грудня 1991 року у державній мисливській резиденції Вискулі в Біловезькій пущі (Білорусь) лідери України, Росії та Білорусі підписали угоду про те, що Союз “як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування”. Своїми підписами Леонід Кравчук, Борис Єльцин і Станіслав Шушкевич скасували договір про створення Союзу соціалістичних радянських республік.
• Перший військовий парад, з нагоди Дня Незалежності України, провели 24 серпня 1994 року. Його приймали начальник Київського округу Іван Біжан та міністр оборони Віталій Радецький.
• День Незалежності України святкують і за кордоном. Представники української діаспори проводять акції, мітинги, флешмоби, концерти. А після повномасштабного російського вторгнення святкові заходи стали поєднуватися з акціями підтримки України та ЗСУ.

За матеріалами Суспільне.медіа.