Вкотре зарікався не реагувати на всілякі не коректні  висловлювання високоповажних представників міжнародної спільноти, вже не кажучи за таких як російський патріарх кирило, який хоче до рангу святих возвести сталіна – вбивцю, на руках якого кров мільйонів безневинних людей.

Помилялись не тільки люди,
Помилялись навіть святі.
Згадайте: Ісус від Іуди
Мав останній цілунок в житті….
Василь Симоненко

Останнім часом до них приєднався і наш так званий партнер, президент США Дональд Трамп… Його заяви, виступи і репліки дуже болісно б’ють по самолюбству нашого багатостраждального суспільства, по наших героях-захисниках, нашій правді, яка є гіркою й тільки нашою, лише українцям зрозумілою.

У телепрограмах нині модно показувати «позитивну, прогресивну, об’єднуючу» роль так званих геніальних завойовників, полководців на кшталт: Македонського, Ганнібала, Чингісхана, Цезаря, Наполеона, Манштейна, Сталіна і т.п. І якщо б у 2-й світовій війні переміг Гітлер, то і цей «відданий Німеччині герой» увійшов би до числа  геніальних полководців, але не судилося, хоч можливо через роки і він буде виправданий  і переоцінений. Путін своїми діями  наближає цей час…

Як сказав один сільський філософ: була б моя воля, пам’ятники  усіх цих геніїв на руках яких кров людська, безоглядно закопав би глибоко на звалищі історії, усі їхні символи, щоб не було з кого брати приклад цього своєрідного канібалізму й імперієтворення.

Тож вирішив викласти погляд на цю проблему з боку громадськості та науковців.

Наша наука системно розглядає передумови визначення напрямів  організації  інформаційного забезпечення сучасної України в агресивному психолого-травматичному  середовищі. Визначає роль та місце у цих процесах  Міністерства культури і стратегічних комунікацій (МКСК), яке зобов’язане організувати формування та реалізацію в проєвропейських контекстах  державної політики у сфері медіа, інформаційній та видавничій сферах. МКСК вносить пропозиції з вироблення організаційно-економічних та соціально-психологічних механізмів реалізації   основних положень функціонування міжнародних інституцій  у вітчизняну повоєнну державотворчу  практику.

Визначення напрямів в повоєнних умовах повинно реалізуватися відповідно до науково обґрунтованої методики, досвіду та науково-технічних програм з урахуванням економічної та соціальної ефективності,  Європейських вимог і стандартів.

Все правильно, але життя  показує що у всіх проєктах є прорахунки, помилки… і, навіть, цілеспрямовані злочинні проступки. Завдання науки застерігати від них.

Народна мудрість каже: «Хто володіє інформацією, той володіє світом». Інформація має розмаїті  грані  та аспекти. Серед них економічні, соціальні, технічні, культурні, правові навіть екологічні. Мистецьке управління впливом на чинники у цій чи іншій царині може попередити чи запобігти,  знизити і навіть ліквідувати негативні наслідки дезінформації чи навпаки, посилити духовно-моральні показники функціонування військових підрозділів, трудових колективів чи  сучасних об’єднань територіальних громад у згаданих аспектах.

Актуальність цієї проблематики засвідчив Указ Президента України: «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 жовтня 2021 р. «Про Стратегію інформаційної безпеки» (м. Київ 28 грудня 2021 р. № 685/2021), яким передбачено реалізацію Стратегії інформаційної безпеки, яка визначала актуальні виклики та загрози національній безпеці України в інформаційній сфері.

Загалом метою означеної Стратегії було не лише посилення спроможностей щодо забезпечення інформаційної безпеки держави, її інформаційного простору, а й підтримки інформаційними засобами та організаційними заходами соціальної та політичної стабільності, оборони держави та ін.

Реалізація Стратегії була розрахована на період до 2025 року. Нині час дати їй оцінку.

Значне розширення в Україні джерел доступу до інформації в умовах стрімкого розвитку цифрових технологій та водночас недостатній рівень медіаграмотності (медіакультури) супроводжуються зменшенням критичності сприйняття інформації, створюєть підґрунтя для можливих маніпуляцій громадською думкою, виникнення фейків, вульгаризмів, відвертої брехні й  ін. Відсутність цілеспрямованого, координуючого впливу на діяльність цих органів  сприяє, як зазначають спеціалісти, зростанню впливу дезінформації та деструктивної пропаганди, популярності конспірологічних теорій. Як відомо, некритичне сприйняття інформації створює загрози політичній та економічній безпеці, а отже, стабільності демократичних засад функціонування нашої держави.

Довідка. За висновками українських учених та безпекових структур, спеціальні служби російської федерації проводять свої численні інформаційні спецоперації, більшість з яких, як правило, спрямовані на підрив національної безпеки України, її національних інтересів, відверту ліквідацію української державності та знищення української ідентичності, провокування проявів екстремізму, панічних настроїв у суспільстві, загострення і дестабілізацію суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації в Україні. (До речі, ці прагнення жлободержави тривають століттями).

Інформаційний тиск, що здійснює держава-агресор, негативно впливає не лише на оборонну роботу, успішність суспільства, а найприкріше, на дітей, які проживають на тимчасово окупованих територіях, адже через свій вік вони особливо вразливі до негативного впливу інформаційних кампаній. Опитування щодо інформаційної культури та медіаграмотності показало, що вульгаризмами нині не усвідомлено користуєься не лише молоде покоління, а й навіть діти дошкільного віку, чим викликають… (!) інколи й захоплення у дорослих. Вірус вульгаризму поширюється без особливих перешкод, не кажучи про Інтернет. З телефонів, телеекранів (ніби як санкціоновано МКСК) не приховано звучить лихослів’я, плюгавщина, особливо в гумористичних програмах, чим викликає у певної публіки й авторів цих програм сміх, захоплення…, і, на жаль, інтелігенції нині важко цьому протидіяти. Хоча й офіційна наука намагається активно цьому явищу протистояти. Це засвідчують численні публікації, успішний захист ряду дисертацій, які присвячені удосконаленню управління медіапростором.

Як показав попередній аналіз очікуваних результатів реалізації прийнятої в 2021 р. Стратегії інформаційної безпеки України,  вони не виправдали сподівань у повній мірі. На даний час інформаційний простір України залишився не надійно захищеним, не досить ефективно  функціонує система стратегічних комунікацій, управління у цій сфері, немає ефективної протидії поширенню незаконного контенту та ін. Не відчувається суттєвого підвищення рівня медіакультури та медіаграмотності населення, особливо сільського, дотримання конституційних прав особи на вільне висловлювання своїх поглядів і переконань, на захист приватного життя. Через відсутність державної ідеології гальмується формування української громадянської ідентичності.

Нині в Україні триває процес становлення системи проєвропейських стратегічних комунікацій. Органами державної влади здійснено низку організаційних та практичних заходів зі зміцнення власної інституційної спроможності у сфері стратегічних комунікацій. Тим часом, насправді, не створено дієвого механізму координації і взаємодії між усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, залученими до здійснення заходів із протидії загрозам в інформаційній сфері. Це послаблює можливість  розбудови комплексного стратегічного планування інформаційного потоку, здійснення системної комунікативної діяльності Уряду, інших органів державного управління, об’єднання всіх ключових суб’єктів у сфері інформаційних відносин, суб’єктів формування і реалізації державної політики щодо ефективного захисту національного інформаційного простору, утвердження позитивного іміджу України, реалізації цілей захисту національної безпеки України в інформаційній царині.

Результатом негативних проявів у сфері що забезпечує формування та реалізацію державної політики у медіа, інформаційній та видавничій галузях є подекуди відверта дезінформація, фейки, абсурдні новини, не логічні суперечливі повідомлення, знову ж таки вульгаризми, що й відображається втратами на фронті, на виробництві, у формуванні морально-психологічного клімату суспільства. Не належний доступ до інформації на місцевому рівні, недосконалість повідомлень журналістів призводить до численних руйнацій інфраструктури, вбивств, розвитку шулерства типу збору коштів на оборону держави й ін.

Одне слово, попередній  аналіз сучасного регулювання відносин у сфері інформаційної діяльності не завжди відповідав і відповідає нинішнім викликам та загрозам і це перешкоджає не лише ефективному розвитку українського медіаринку, а й ускладнює ведення бізнесу у цій сфері. Зберігається залежність ЗМІ від їх власників, не забезпечується дотримання європейських професійних норм і стандартів діяльності журналістів.

Варто зазначити, що спотворення інформації в багатьох випадках має місце у результаті цілеспрямованого впливу агресора та інших недоброзичливців (навіть з середовища партнерів на кшталт Віктора Орбана, Роберта Фіцо), а також відсутності наукових обґрунтувань, халатності і т.п.

Крім цього, інформаційні потреби на місцевому рівні (особливо у сільській місцевості) належним чином не задоволені, в т.ч. через низьку спроможність забезпечення населення послугами з доступу до мережі Інтернет. Відсутність у селах комп’ютерів унеможливлює своєчасне інформування населення.

Загалом ці та інші обставини,  відсутність належного рівня інформаційної культури та медіаграмотності в суспільстві, в умовах стрімкого світового розвитку цифрових технологій створюють, підґрунтя для маніпулювання громадською думкою.

Мабуть, власне з таких міркувань виникають необгрунтовані офіційні повідомлення, які покликані розхитати віру в правду, посіяти зневіру в справедливість, викликати неоднозначну реакцію пересічних  глядачів, слухачів і т.п.

З публіцистичного виступу на засіданні регіонального дискусійного клубу. 

Згадаймо виступ Президента США Дональда Трампа перед ЗМІ з докором: Навіщо Україна напала на росію? Запитання викликало, як кажуть росіяни, «замешательство» і шок?

До цієї теми пригадується випадок з давньогрецьким філософом Діогеном, якого запросили на концерт не дуже відомого і не дуже талановитого  співака. Йому визначили місце далеко, на якомусь з балконів тому, що від нього тхнуло квашеною капустою, адже він проживав у бочці з капусти.

Виступ був не дуже вдалим. Розчаровані слухачі  виходили з залу. Тим часом на балконі активно плескав в долоні лише один  Діоген.

Його запитали, що йому такого сподобалося в концерті, що він так бурхливо реагує на виступ артиста?

Він відповів просто: «З його голосом людей під мостом грабувати, а він… співає…!».

Ми теж,  мабуть, аплодували б Дональду Трампу, якби він виступав  в цирку як ілюзіоніст, але він Президент Великої Держави з претензіями на взірець демократії, справедливості, на лідера здатного відстояти правду, яка полягає у захисті України від агресора відповідно до Будапештського меморандуму  про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Так поводитися може не Президент, не бізнесмен-мільярдер, не християнин, а дрібний  шулер… До речі, телебачення зафіксувало як він і на літургії…заснув, проігнорувавши мораль та християнські традиції.

Висновки громадськості про найбільших державних лідерів (які практично не висвітлюються в ЗМІ) радикальні: ніхто більше біди і страждань росії не завдав як путін! (падіння іміджу росії  в міжнародному співтоваристві, близько 1,0  млн. людських жертв на війні, санкції, економічний  застій і т.п.); ніхто більше розчарувань для світу від політики США не приніс як Дональд Трамп! (ефемерні плани освоєння Марса та Гренландії, приєднання до США Канади, загравання з споконвічним агресором росією, яка загарбала неосяжні території і яким не може дати собі ради);

Про бомбування у Вербну неділю мирного населення в м. Суми, де були численні жертви в т.ч. дітей, Трамп сказав, що відбулася помилка… Яка помилка? Що він мав на увазі?

З виступу на дискусійному клубі.

Помилки робить не Бог, а люди. Як помилку можна кваліфікувати те, що Трампа (ще за  президентства Джо Байдена) не увязнили як соціально небезпечного злочинця, після  спроби захоплення будинку Конгресу США, яке супроводжувалося  людськими жертвами. До речі, він за це щиро «подякував» Байдену, обізвавши його  старим дурнем.

Помилкою чи може промахом є робота кілера, який стріляв в голову Трампа, а потрапив лише у вухо…

Між іншим не  Божого, а людського осуду теж заслуговують ті Президенти США (Буші, Рейган, Клінтон), які, знову ж таки, помилково переконували нас, нашу Верховну Раду приєднатися до «цивілізованої  росії», осуду заслуговують президенти США, які  не дотримали слова про забезпечення миру в Україні, серед яких і «премудрий» Обама, який міг поставити ще тоді крапку у цьому процесі.

Проведення російськими спецслужбами стрімких деструктивних інформаційних операцій, загрожує не лише інформаційній безпеці України. Такі результати попереднього аналізу виконання Стратегії інформаційної безпеки України, обумовленої воєнними обставинами, обгрунтовують необхідність уточнення новітньої Стратегії та корегування її на проєвропейську перспективу, уточнення в цьому зв’язку не лише мети, а й завдань та засобів їх досягнення.

На нашу думку, для досягнення стратегічної мети забезпечення інформаційної безпеки України та визначення основних напрямів їх реалізації, на сучасному етапі,  цей  документ повинен передбачати: невідкладну організацію розробки сучасних в т.ч. організаційно-правових механізмів протидії дезінформації та ворожим інформаційним спецопераціям, серед яких – санкції, штрафи, притягнення до кримінальної відповідальності ін.; забезпечення системного відродження та всебічного розвитку української культури та утвердження української громадянської ідентичності шляхом кадрового оновлення інформаційних структур; розробку системи морального і матеріального зацікавлення у  підвищенні рівня медіакультури та медіаграмотності суспільства; забезпечення дотримання прав особи на збирання, зберігання, використання та поширення інформації, свободу висловлювання своїх поглядів і переконань; захист приватного життя, доступ до об’єктивної та достовірної інформації, а також забезпечення захисту прав журналістів, гарантування їх безпеки під час виконання професійних обов’язків, протидію поширенню незаконного контенту та ін.; інформаційну реінтеграцію громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях та на прилеглих до них територіях України, до загальноукраїнського інформаційного простору, а також відновлення їх права на інформацію, що дає їм змогу підтримувати зв’язок з Україною; створення ефективної системи розвитку стратегічних комунікацій; розвиток інформаційного суспільства та підвищення рівня культури діалогу; сприяння забезпеченню телекомунікаційними засобами (на пільгових умовах) сільського населення.

Досягнення зазначеної мети повинно  здійснюватися шляхом виконання певних завдань та  підтримки академічних та аналітичних досліджень в інформаційній сфері, зокрема з вивчення впливу онлайн-контенту нових ЗМІ на суспільство і це варто реалізувати  при формуванні новітнього державного документу: «Про Стратегію інформаційної безпеки України на тривалу проєвропейську перспективу».

Небайдужість громадськості у сфері боротьби з спотвореннями інформаційних повідомлень та політичним невіглаством окремих державних лідерів, розкриття особливостей розвитку інформаційного забезпечення України, в умовах організації протидії викликам і загрозам як  з боку рф, так і окремих партнерів під час війни, має в кінцевому результаті привести до правди, справедливості, відродження не лише національних традицій, а й поширення  світла української культури  в світі загалом.

Богдан Андрушків,
член Національної спілки письменників України, доктор економічних наук, професор ТНТУ