Тоді як багато країн Європи знову обмежують соціальну активність та запроваджують карантин через рекордну кількість нових хворих, Нова Зеландія, наприклад, перейшла на найнижчий рівень обмежень.

Однак, на думку багатьох вчених та медичних експертів, ця стратегія боротьби з коронавірусом надто обмежена, щоб зупинити його просування.

“Всі наші зусилля були зосереджені на скороченні шляхів передавання вірусу з метою контролю за поширенням патогену”, – нещодавно написав у редакційній статті головний редактор наукового журналу The Lancet Річард Хортон.

Він стверджує, що ми повинні розглядати Covid-19 не як пандемію, а як “синдемію”. Тему висвітлили ВВС Україна.

Що таке “синдемія”?

По-перше, це модний термін, що поєднує в собі слова “синергія” і “пандемія”.

По суті, це означає, що такі захворювання, як Covid-19, не слід розглядати окремо.

Зрештою, історія цієї пандемії не так проста.

З одного боку, є SARS-CoV-2 (вірус, що викликає Covid-19). З іншого – низка хронічних хвороб.

І ці два елементи взаємодіють у контексті глибокої соціальної нерівності.

Цього року Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш заявляв, що пандемія COVID-19 “непропорційно впливає на найбільш вразливі верстви населення: малозабезпечених робітників, жінок і дітей, людей з обмеженими можливостями та інші маргіналізовані групи”.

Коли один плюс один дорівнює не два

“Синдемія” – термін не новий.

Його в 1990-х рр. запропонував американський антрополог Мерріл Зінгер для пояснення сукупності епідемій – це коли “дві або більше хвороби взаємодіють таким чином, що завдають більшої шкоди, ніж проста сума двох захворювань”.

Їх розповсюдженню сприяє бідність та антисанітарія. А дискримінація і злидні перешкоджають доступу до своєчасної діагностики та якісного лікування. Тому роль соціальних чинників не менш важлива, ніж роль біологічних.

“Ці фактори роблять населення більш вразливим до хвороби”, – пояснив Зінгер ВВС.

Концепція синдемії виникла, коли вчений і його колеги досліджували вживання наркотиків у бідних громадах в США понад два десятиріччя тому.

Вони виявили, що багато з тих, хто вживав ін’єкційні наркотики, страждали від низки інших захворювань (туберкульозу та хвороб, що передаються статевим шляхом).

Дослідників зацікавило, як вони співіснують в організмі. Виявилось, що в деяких випадках ця комбінація посилювала шкідливий ефект.

“Ми бачимо, як Covid-19 взаємодіє з багатьма хронічними захворюваннями: діабетом, раком, серцевими та багатьма іншими хворобами, – пояснив Зінгер. – Ми також бачимо непропорційно високий рівень несприятливих наслідків для бідних, малозабезпечених та етнічних меншин”.

Вплив соціально-економічного середовища

Тіфф-Енні Кенні, дослідниця з університету Лаваль в Канаді, каже, що такі захворювання, як діабет або ожиріння – що є факторами ризику для Covid-19 – частіше зустрічаються серед малозабезпечених людей.

Кенні працює в Арктиці з місцевими, що постраждали від проблем продовольчої безпеки, зміни клімату та поганих житлових умов.

Це фактори, які ускладнюють виконання санітарних вимог, таких як миття рук або дотримання соціальної дистанції, пояснила вона ВВС.

Але хіба це не стосується більшості хвороб? Хіба до найбільшої групи ризику не належать люди з обмеженим доступом до медицини, їжі, освіти та засобів гігієни?

І хіба ці хвороби майже завжди не підсилюються в поєднанні з іншими захворюваннями чи станом здоров’я людини загалом?

За словами Кенні, це не завжди так.

“З’являється все більше доказів того, що грип та застуда – мають “протисиндемічний” характер”, – каже дослідниця.

“Тобто ситуація не погіршується: якщо людина заражена обома (вірусами), одна (з хвороб) не розвивається”.

Зміна стратегії

Аналізуючи ситуацію через призму синдемії, пояснює Тіфф-Енні Кенні, ми можемо перейти від класичного епідеміологічного підходу у вивченні ризику передачі до аналізу людини в її соціальному контексті.

Цю позицію поділяють багато експертів, які вважають, що для уповільнення поширення і впливу нового коронавірусу вкрай важливо враховувати соціальні умови, які роблять певні групи більш уразливими до хвороби.

“Якщо ми дійсно хочемо покласти край цій пандемії з її руйнівними наслідками для людей, здоров’я та економіки, чи уникнути пандемій у майбутньому, ми повинні усунути основні чинники, що роблять синдемію можливою”, – каже Мерріл Зінгер.

“Ми маємо звернути увагу на структурні чинники, що ускладнюють доступ бідних верств населення до медичного обслуговування та правильного харчування”, – додає він.

Необхідно змінити стратегію боротьби з майбутніми пандеміями, вважає Зінгер.

“Дедалі більше вторгнення людини в дику природу підвищує ризик спалаху нових пандемій на зразок Covid-19. Цьому також сприяють вирубка лісів та зміни клімату”.

Редактор The Lancet Річард Хортон підтримує цю точку зору.

“Незалежно від ефективності лікування чи високого захисту вакцини, суто біомедичний підхід до проблеми Covid-19 зазнає невдачі”, – написав він.

“Допоки уряди не розроблять політику і програми, спрямовані на усунення глибокої нерівності, люди ніколи не будуть по-справжньому захищені від цієї хвороби”.