Передача першої партiї ракет ATACMS для України є надважливою i вiдображає новi реалiї вiйни. Бо штурмувати замiнованi, укрiпленi райони, класти цвiт нацiї – це останнє, що може дозволити собi Україна.

Нинiшня вiйна – це вiйна ракет, безпiлотникiв, авiацiї. Танки, бойовi броньованi машини вже не вiдiграють тiєї ролi, як пiд час Другої свiтової вiйни чи операцiї «Буря в пустелi» в Iраку. Звiсно ж, i штурмовики потрiбнi, бо поки нога українського солдата не ступить на загарбану ворогом частину української землi – вона буде окупована.

Менi достеменно невiдомо, скiльки ATACMS нам надали. За деякими даними, то є ракети 1995 року випуску, яких у Пентагона трохи понад 1 200. Зважаючи на звернення Байдена до американського народу, США потрiбно замiстити старi ракети новiтнiми. Це означає, що Україна має можливiсть отримати понад 1200 ракет цього гатунку.

Їх було б достатньо, щоб пробити оборону московитiв на мелiтопольсько-бердянському напрямку, знищити Керченський мiст та навiть звiльнити Запорiжчину, Херсонщину i Крим.

Тому нашому командуванню, i в тому числi «найвеличнiшому лiдеру», який вважає себе Олександром Македонським, треба чiтко дотримуватися зобов’язань: вражати ворога виключно на територiї України.

Коли пуйло каже, що нiяких зрушень у бойових дiях пiсля передачi Українi ATACMS не буде, вiн видає бажане за дiйсне. Якщо ми отримаємо навiть 100-200 ракет, то вплив буде, хоч i не кардинальний. Якщо ж отримаємо понад 1200 ракет, то це однозначно призведе до вiдвоювання Запорiжжя, Херсонщини та Криму.

Потрiбно дуже виважено вражати цiлi, щоб ефективнiсть була не меншою, нiж пiсля перших випадкiв у Бердянську й Луганську. Якщо влучання будуть ефективними, то це стане запорукою того, що отримаємо достатню кiлькiсть ракет.

Чи можуть ATACMS «зламати» хiд вiйни?
Це залежатиме виключно вiд їх кiлькостi. Важливо: присутнiсть цiєї зброї зменшить нашi втрати на полi бою.

Звичайно, кожному українцю хочеться пришвидшити Перемогу. Кожному українцю хотiлося б, аби захiднi партнери надали новiтню високотехнологiчну зброю. Зрозумiло також: потрiбно вражати московитiв i на їхнiй територiї. Але маємо, що маємо.

Однак маємо й свої пiдприємства – «Пiвденмаш», «Хартрон», КБ «Луч».

Деякi експерти кажуть: агов, українцi! Палестинськi бедуїни перебувають в iзоляцiї. Нiхто їм не дає компонентiв до ракет. Та вони проклали пiдземнi ходи з Iзраїлю та Йорданiї i «втаскують» комплектуючi. За два роки наробили понад 10 тисяч ракет (хай навiть низької якостi). В Українi вiйна майже два роки. У вас є науковий, технiчний, виробничий потенцiал та людський ресурс. Захiднi країни, готовi постачати комплектуючi. Чому ви досi не зробили першу тисячу ракет, якi могли б вражати московитiв на їхнiй територiї?

Слушнi питання.

Нашi захiднi партнери цiлком справедливо можуть запитати у нас: чому ви не робите своїх ракет? Чого вам не вистачає?

А не вистачає клепки у влади. Не вистачає полiтичної волi. Розумiння. Бажання.

Європейцi й американцi дають зброю, щоб ми могли вражати ворогiв у межах територiї України. А ми могли б паралельно виготовляти зброю для використання по територiї московiї. Це логiчно. I тодi ми показували б свою волю до Перемоги.

Треба дякувати захiдним партнерам. I вимагати дiй вiд Зеленського та його шапiто, якi не розумiють, не можуть, i, складається враження, що не хочуть швидкої перемоги України. Тим самим цiлеспрямовано спричиняють депопуляцiю української нацiї.

Iнша рiч, якби Зеленський i його оточення запустили виробництво ракет, безпiлотникiв, боєприпасiв i казали партнерам: ми працюємо на максимумi зусиль, потрiбна допомога. Допомагати i вирiшувати питання за нас – це двi великi рiзницi.

Ми, українцi, не просимо дати нам американських солдат. Воюємо самi. У цьому сенсi дiємо як горда нацiя, що має Дух воїна. Тому чому ж не змушуємо чинну владу так само жертовно працювати на Україну, як це роблять воїни на передовiй?