Колегiя суддiв Тернопiльського апеляцiйного суду розглянула апеляцiйну скаргу пiдозрюваного Владислава К. на ухвалу слiдчого суддi Тернопiльського мiськрайонного суду вiд 28 сiчня 2023 року, якою Владиславу К. обрано запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою строком до 24 березня 2023 року, без визначення розмiру застави.

Раніше повідомлялося: Агента воєнної розвідки рф, який «наводив» російські ракети на енергетичні об’єкти, затримали спецслужби.

Вiдповiдно до матерiалiв кримiнального провадження, що надiйшли на розгляд до Тернопiльського апеляцiйну суду, досудовим розслiдуванням Владиславу К. пред’явлено пiдозру за ч. 2 ст. 111 КК України – у державнiй зрадi, тобто дiяннi, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенiтетовi, територiальнiй цiлiсностi та недоторканностi, обороноздатностi, державнiй, економiчнiй та iнформацiйнiй безпецi України; надання представнику iноземної органiзацiї допомоги в проведеннi пiдривної дiяльностi проти України, вчинене в умовах воєнного стану. Санкцiя статтi передбачає покарання у видi позбавлення волi на строк 15 рокiв або довiчне позбавлення волi, з конфiскацiєю майна.

Як встановлено досудовим слiдством, iз 31 серпня 2022 року по 26 сiчня 2023 року Владислав К. пересилав зi свого смартфону через месенджер «Telegram» спiвробiтнику фсб росiйської федерацiї iнформацiю про мiсця розташування i характеристики електропiдстанцiй, розташованих на територiї Тернопiльської та Хмельницької областей, з метою нанесення збройними силами росiї ракетних ударiв по об’єктах енергетичної iнфраструктури, чим надав представнику iноземної органiзацiї допомогу в проведеннi пiдривної дiяльностi проти України.

Не погодившись iз обраним йому запобiжним заходом, Владислав К. подав апеляцiйну скаргу та просив ухвалу суду першої iнстанцiї скасувати i винести нову, якою помiстити його пiд домашнiй арешт або визначити розмiр застави. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що у скоєному щиро розкаявся та спiвпрацює зi слiдством. Також просив врахувати, що опiкується матiр’ю, яка є iнвалiдом 2-ої групи i потребує його фiзичної допомоги.

У судовому засiданнi Тернопiльського апеляцiйного суду колегiя суддiв, перевiривши матерiали кримiнального провадження та детально проаналiзувавши доводи апеляцiйної скарги, прийшла до висновку, що суд першої iнстанцiї винiс законне, обґрунтоване та вмотивоване рiшення i пiдстав для його скасування немає. Твердження пiдозрюваного про щире каяття та спiвпрацю зi слiдством не спростовували висновкiв слiдчого суддi, що, враховуючи тяжкiсть покарання, яке загрожує Владиславу К., та вiдомостi про його особу, на даному етапi досудового розслiдування бiльш м’який запобiжний захiд не зможе забезпечити належної процесуальної поведiнки пiдозрюваного i буде недостатнiм для запобiгання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.

Також безпiдставними визнано доводи апелянта, що його матiр як iнвалiд 2-ї групи потребує фiзичної пiдтримки, оскiльки надана стороною захисту письмова iнформацiя Департаменту охорони здоров’я Хмельницької обласної державної адмiнiстрацiї вiд 7 березня 2018 року лише пiдтвердила факт призначення їй другої групи iнвалiдностi. Однак даних, що вона на данй час потребує постiйного стороннього догляду i не має пiдтримки вiд iнших членiв сiм’ї чи родичiв довiдка не мiстить i в матерiалах провадження такi вiдомостi вiдсутнi. Крiм того, захворювання матерi пiдозрюваного не зменшує обсяг встановлених у даному випадку ризикiв.

Стосовно прохання пiдозрюваного визначити його розмiр застави, колегiя суддiв вказала, що, вiдповiдно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, пiд час дiї воєнного стану при застосовуваннi в цiй справi запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою слiдчий суддя, керуючись статтями 177 та 178 цього Кодексу, правомiрно не визначив розмiр застави.

З урахуванням наведеного колегiя суддiв Тернопiльського апеляцiйного суду апеляцiйну скаргу пiдозрюваного Владислава К. залишила без задоволення, а ухвалу слiдчого суддi Тернопiльського мiськрайонного суду вiд 28 сiчня 2023 року – без змiн, повiдомляє пресслужба Тернопiльського апеляцiйного суду.