Бої, поранення і повернення: шлях артилериста 44-ї бригади

Військовослужбовець 44 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Зіновій, якого побратими знають під позивним Зеник, став на захист України у перші дні повномасштабного вторгнення. За цей час він пройшов запеклі бої, отримав поранення, пройшов реабілітацію та знову повернувся до виконання бойових завдань.

Історію захисника оприлюднила 44 окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола, пише сайт Новини Тернопільщини.

«Мій бойовий шлях почався відразу у лютому 2022 року. У мого сина день народження 22 лютого. Вже 24 лютого почалась повномасштабна війна, і я пішов до війська. Спершу у військкомат, а звідти — до 44 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола», — розповідає військовий.

До повномасштабної війни Зіновій служив у Національній гвардії на Київщині та Житомирщині. Згодом його бойовий шлях продовжився на Донеччині, а одним із найяскравіших спогадів став Харківський контрнаступ.

«Найбільше запам’яталося, певно, як заходили на Харківську операцію, стояли біля річки Оскіл. Там працювали дуже багато. Там у день можна було понад 100 снарядів запускати! Був радісний момент, що проїжджали вперед і вперед, не зупинялися. І так територію займати було приємно! І до Ізюма добралися, і під Куп’янськ підіймалися. То класні моменти були», — згадує Зіновій.

Після поранення військовий пройшов курс реабілітації та повернувся до підрозділу. Сьогодні він командує гарматою й переконаний, що сучасний артилерист повинен однаково добре володіти всіма елементами роботи розрахунку.

«І на снарядах стояти, і заряди подавати, і в підривниках розумітися, і наводитись. Має вміти навіть водія за потреби підмінити, якщо хтось відлучився чи щось сталося», — пояснює командир гармати.

Окрему увагу в підрозділі приділяють новачкам, які вперше потрапляють на бойові позиції. За словами військового, підтримка досвідчених побратимів допомагає швидше адаптуватися до фронтових умов.

«По-перше, їм треба приїхати на позицію. Не всі одразу звикають, усе залежить від людини. Приїжджає вона на позицію, а довкола все свистить, вибухає. Навіть сам постріл — це ж віддача є, хвиля. Ти спочатку боїшся. Тому треба всього навчати, усе контролювати», — говорить Зіновій.

Попри пережиті випробування, військовий не втрачає мотивації. На запитання, що допомагає триматися й далі боротися, відповідає просто:

«Вдома всі чекають! Я до перемоги старатимуся».