Болгарський суд визнав, що візит патріарха Російської православної церкви Кіріла в Болгарію у 2018 році фактично був візитом політика, а не священнослужителя та не побачив наклепу в словах тодішнього віце-прем’єр-міністра Болгарії Валері Симеонова, який назвав Кіріла агентом КГБ «Міхайловим».

Про це йдеться у рішенні Софійського районного суду від 17 березня, про яке болгарські ЗМІ повідомили лише вчора, передає Балканський оглядач.

Симеонов так різко відреагував на публічно висловлене Кірілом невдоволення позицією болгарського керівництва три роки тому, під час святкування 140-річчя визволення Болгарії від османського ярма.

Прем’єр-міністр Болгарії Бойко Борисов тоді звернувся зі словами вдячності до всіх народів, які допомагали Болгарії 140 років тому. Зокрема листи зі словами подяки за визволення Болгарії під час російсько-турецької війни 1877-1878 років було надіслано урядам Польщі, Румунії, Чорногорії, Молдови, Фінляндії, України – на знак вдячності націям, представники яких загинули за свободу Болгарії. З нагоди свята відбувся парад, на якому президент Болгарії Румен Радев так само висловив вдячність всім народам, які боролися з Османською імперією.

Московський патріарх Кіріл у відповідь розкритикував виступ болгарського президента, підкресливши, що Болгарія має дякувати лише Росії.

Ось як тоді, 7 березня 2018 р., відповів Кірілу Валері Симеонов на Болгарському національному телебаченні (цитується за рішенням суду, в квадратних дужках перекладачем розкриті скорочення):

«Ми повинні чітко сказати людям, яким є Патріарх К[ирило]. Він не зійшов з неба. Він не походить з Раю і не є посланцем Г[оспода] – Б[ога] чи І[суса] Х[риста]. Патріарх К[ирило] відомий як сигаретний митрополит Росії. Починаючи з 1996 року, він має 14 мільярдів з імпорту безакцизних цигарок. Цей хитрун безакцизних цигарок на 14 мільярдів доларів імпортував та на 4 мільярди вина для потреб церкви, знову ж без акцизів. Він має приватний літак, він має віллу в Швейцарії. Його годинник коштує 30000 (доларів, – ред). І він ще наважується чинити правосуддя над болгарським президентом. Уявіть лише, як наш Н[еофіт – тобто патріарх Болгарський] їде в Росію, стане, як я тут стою, навпроти П[утіна], почне стукати в його стіл (тут підсудний стукає в стіл) і скаже йому: „А ти звідки впав?! Хіба ви не знаєте, якими є К[ирило] і М[ефодій] … Що з ним буде? … І той, хто претендує на історичну маніпуляцію … Духовна особа, духовна особа, коли згадуються жертви в цих битвах. Їм заважають жертви, вони хочуть викинути їхні кістки з історії. Який він? … Я тобі ще раз кажу. Це не східно-православний священнослужитель. Це агент М[іхайлов], із радянської К[ДБ], доведено, другосортний радянський агент з К[ДБ]. Той самий сказав, що права людини — це нова єресь. І він ще наважується чинити правосуддя над болгарським президентом. І цей хитрун має мені щось казати?».

Симеонов в суді роз’яснив, що його поведінка не могла завдати протиправної шкоди, оскільки це був коментар щодо поведінки представника іноземної держави та його висловлювання не як духовного та релігійного лідера, а як очільника іноземної делегації, при цьому критична оцінка його мотивів та проявів з політичних питань була зроблена Симеоновим у якості представника уряду Республіки Болгарія. Він заявив, що позивач не мав повноважень захищати іноземні суб’єктивні права, крім того, що не обговорювались інтереси російської православної громади, а також догми релігії та канонічні суперечки, а його твердження є частиною публічної дискусії з важливого для громадськості питання. І в цьому випадку право на висловлення думки має перевагу над занепокоєнням окремих громадян з цієї теми.

Також ексвіцепрем’єр зазначив, що категорія “православна спільнота”, на яку посилався заявник, є неясною і неоднорідною і об’єднує мільйони людей з різними поглядами, тому його слова прозвучали в унісон з православною традицією, котра дозволяє критично ставитись до поведінки єпископів церкви, згідно із тим принципом, що безумовні авторитети відсутні, і саме тому його слова не могли образити почуття православних християн. Окрім цього, інформація про поведінку Гундяєва протягом десятиліть обговорювалась і була предметом критики представників різних російських православних громад.

Суд відкинув звинувачення та постановив стягнути із заявника 150 левів (близько 75 євро) судових витрат.

Позивачем в справі був Еміл Міланов – генерал запасу Міністерства внутрішніх справ Болгарії, лідер проросійської громадської організації «Міжнародна слов’янська громада – Перун-2000», секретар Руху “Русофіли”, а також голова Політичної партії «Відродження Болгарії».