Військовослужбовці 67-ї окремої механізованої бригади ДУК, які зараз тримають оборону на Лиманському напрямку, поділилися світлинами й відеозаписами з світлого моменту зустрічі Різдва Христового.

Святу вечерю готували по-різному. Хто перебував на позиціях в цей вечір, хто з бійців відпочивав після зміни, а декотрі – перебували в розташуванні. Але гріє одне – в усіх в серцях палає добро й кожен (кожна) з них мають світлу надію на перемогу добра над злом.

Про Святвечір артилеристів повідомив командир артилерійської батареї Роман Безкостий.

Спершу бійці готували традиційні страви, після чого вечеряли й колядували під супровід гітари. Із ними був капелан Ігор Плохой, який, до слова, відвідував позиції, аби військовослужбовці 67 бригади мали відчуття свята та відчували причетність до Святої вечері.

Не обійшлося також без молитви. Сідаючи до вечері, молилися за перемогу України та згадували полеглих побратимів.

Артилеристи за святковим столом

Інша частина бійців ділилася світлинами й думками, що роїлися у головах цього благого вечора.

– Різдво на війні, знову, – пише військовослужбовець 2 стрілецького батальйону, 1 стрілецької роти лейтенант Іван Вайда. – Сніг, мороз, холодно… зима ж, зрештою. Хочеться, щоб як раніше, хоч на хвилину.

Іван Вайда

Згадує:

Кружляє лапатий сніг, морозець, родина за столом. Всі живі-здорові сидять разом у вечері. Спільна молитва, кутя, трапеза. Перші колядники, яких завжди любили найбільше (віддячували відповідно теж) часто-густо близькі друзі та сусіди приходили колядувати сім‘ями одні до одних, для малих це була найбільша радість. Святкували отак 3 дні поспіль, лемки люблять це діло.

З плином часу та витком історичних подій і причинно-наслідковим фактором це переросло лиш в теплий спомин про світле свято у чергову холодну зимову ніч. Ніч, яку просто треба пережити… а потім і день, й так по-колу, безперервно, – ділиться Іван. – Тож, як колись казав дідо у Святвечір хрестивши кутю: «Дай нам Боже від Різдва до Паски добути». Тихо шепочу зараз «нам також»…

Дехто порівнював зиму минулого року з цією.

– Минуле Різдво ми зустрічали з сумним настроєм, війна зайшла у зиму, на фронті справи складались не найкращим чином. Проте цього Різдва уже чомусь більш припіднятий настрій. Ворог тисне по всьому фронту, але і ми, незважаючи на дефіцит снарядів, непогано відбиваємось і приносимо окупантам великі втрати, – коментує воїн 2 стрілецького батальйону, 1 стрілецької роти молодший лейтенант Павло Тарасенко. – Хоч прийшло розуміння перед цими святами, що ми наче герої, про яких співається у повстанській колядці «Сумний Святий вечір»…

Бесіда між побратимами біля окопної свічки

2 стрілецька рота цієї ж бригади готувала вечерю на печі, палили окопні свічки у неробочому каміні, але сіли до вечері вчасно. Фрагментами їхнього святкування поділилася в мережі тернопільська волонтера Ольга Данченко.

Вечеря бійців 2 стрілецької роти