Щойно з друку. …Стільки віршів увійшло до нової збірки поезій знаного літератора, краєзнавця, журналіста, громадського діяча Юрія Зайця «Дорога до волі», яка минулого тижня побачила світ у видавництві в Житомирі.

Усі рядки книги обпаленні війною. Як зазначено в анотації: «Ще не забута в пам’яті народу боротьба УПА, події на Майдані. Тепер болем відгукується в наших серцях загарбницька війна московії проти України. Поезії Юрія Зайця – про найглибшу і найболючішу любов до Нашої Батькіщини, про Героїв, про Перемогу».

Серед поезій є й вірші-присвяти зокрема: пам’яті Великораковецького станичного «Шила» і Борцям за волю України, голові Збаразької районної організації НРУ Мирону Дикому, голові осередку НРУ села Вищі Луб’янки Ярославу Штокайлу, Герою України Устиму Голоднюку, сестрі Аллі Нестеренко, а на обкладинці зображений боєць 68-ї окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша односелець автора Василь Медвідь.

Як зазначив Юрій Заяць у передмові до збірки: «Ця війна прийшла до мене вдосвіта – плачем сестри. Через плач почув: почалася війна! Відтоді вона невпинно оселилася в мені: той біль, ті переживання треба вилити на папері. Це час, коли душа затерпала, коли слова клубком застрягали в горлі, сльози затуманювали очі, а в скронях гуппало: треба писати…».

Не плач, сестричко, що такі жнива.

Люцифер жне життя на нашім полі.

Ти залишилась в пеклі цім жива.

Я дякую за цей дарунок долі.

Не плач, сестричко, ще зійде зоря

З душі спадуть зчорнілі ноти смутку,

Які, як кулі, ранили серця

І в пам’яті лишали незабудки.

Не плач, сестричко, ще прийде весна,

Із хмурих дум проб’ється промінь сонця.

Не плач, рідненька, не твоя вина,

А з розуму зійшов московський вбивця.

ххх      ххх

Я знаю, що ми переможем

московських рашистів, заброд.

Душею написані книги

Наш буде читати народ.

Знайдемо і гріш, і чорнило,

А іскри креснемо об час,

Щоб серце за неньку боліло –

Хто житиме і після нас.

Зять та усі племінники Юрія Зайця нині захищають Україну, і він чесно зізнається, що якби не вік, то пішов би боронити Україну також, адже ще є «порох у порохівницях» і здоров’я дозволяє. Натомість Господь наділив його  іншою зброєю таланововитим пером.

Літературно-художнє видання (68 сторінок), редактор якого світлої пам’яті тернопільський поет Володимир Кравчук, розраховане на широкий загал читачів.

До слова поет, гуморист, краєзнавець Юрій Заяць народився у жовтні 1957 р. у с. Великий Раковець, що на Збаражчині. Здобувши професію будівельника, працював за фахом у Тернополі. У 1986 після катастрофи на Чорнобильській АЕС, учасник будівництва селища Тернопільське Макарівського району на Київщині. Зрештою, в житті було по-різному, навіть й заробітчанського хліба довелося скуштувати. Нині живе і працює в рідному селі. А ще Юрій Заяць завжди активний в громадському житті, на початку 1990-х двічі був делегатом Всеукраїнських зборів Народного руху України, тричі ставав депутат Збаразької районної ради, активний учасник Революції Гідності. Член Національних спілок краєзнавців і журналістів України, Збаразької районної літературно-мистецької студії «Рушник», літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації Національної спілки письменників України.

Вірші й статті публікував у газетах, альманахах. Він переможець гумористичного конкурсу «Пательня шкварок» (2011), дипломант міжрегіонального фестивалю-конкурсу гумору і сатири «Грицева шкільна наука» (2012, 2016), лауреат Тернопільської обласної премії в галузі культури «в номінації краєзнавство ім. Петра Медведика» (2021). Автор збірок поезій «Життя моє, немов рушник», збірок гуморесок «За язик вкусися», «Ну і зустріч» та ін., а також краєзнавчих книг «Великораковецька церква Казанської Божої Матері», «Великий Раковець», «Лицар свободи Борис Козубський» та багатьох інших. А ще постійно ділиться віршованими рядками на сторінках нашої газети.