Олена Хмельницька, волонтерка з Рубіжного Луганської області, знайшла прихисток на Тернопільщині після початку повномасштабного вторгнення. Незважаючи на важкі обставини, вона продовжила свою творчу діяльність, створюючи унікальні ляльки, які відображають реалії війни та долі українців. Її виставка у Збаразькому замку стала свідченням незламності українського духу та важливості мистецтва у часи випробувань. Про це розповідає Суспільне Тернопіль.

На Тернопільщині волонтерка з Рубіжного, що на Луганщині, Олена Хмельницька відкрила виставку ляльок. Вона створила їх після виїзду з окупованого міста.

Жінка розповіла, що переїхала на Тернопільщину у березні 2022 року. Вдень вона волонтерить, а вночі — створює ляльки.

Волонтерка з Рубіжного відкрила виставку ляльок. Суспільне Тернопіль

У Рубіжному Олена Хмельницька працювала в центрі туризму і краєзнавства. Там разом з дітьми розпочала робити ляльки.

Експозицію ляльок презентували у Збаразькому замку.

“Перша наша колекція налічувала 150 ляльок від малесеньких до таких за зростом, як я. Ми з дітьми брали участь в різних конкурсах, фестивалях і мені дуже хотілося, щоб діти не покидали творчість. Вони зараз розкидані по всьому світу. Звісно, в них немає такого матеріалу для роботи, який був у нас в центрі. Були цілі майстерні зі всім необхідним і нам так само було дуже важко повернутися до творчості, бо у нас не було абсолютно нічого”.

Олена Хмельницька розповідає, першу ляльку на Тернопільщині зробила разом з онукою, назвали її “Україночка”. За два роки жінка зробила 32 ляльки. Частина з них — з елементами військового одягу. Ляльки з елементами військової амуніції авторка почала створювати після евакуації з Луганщини.

Виставка ляльок. Суспільне Тернопіль

“Є цікава лялька у весільній сукні. Але з-під весільної сукні можна побачити, що у неї виглядає військова форма, а замість фати у неї маскувальна сітка. Це присвята всім дівчатам, чиє кохання обпалене війною, хто наважився одружуватись під час війни”, — каже майстриня.

Виставка ляльок. Суспільне Тернопіль

Ляльки стилізовані під мотанку. Серед них є присвячені захисникам і захисницям з Тернопільщини.

“Кожна лялька має своє ім’я і цікаву історію. Це присвята різним містам, подіям, присвята різним людям. Наприклад, є лялечка має ім’я “Пташка”. Я присвятила її чудовій дівчинці Катерині Поліщук, і вона знає про існування цієї ляльки. Відправляла їй фото. Частина лялечок є у військовій формі, а ця — у красивому костюмі, бо я хочу, щоб мрія цієї дівчини здійснилася, щоб вона зняла військову форму і одягнула красиву сукню, щоб її голос лунав на найкращих сценах світу. Тому виникла така ідея і така чудова лялечка. В неї ручки, ніби крильця, розкриті світу. На крильцях цих сидять пташечки, які так само чудово співають, як і наша прекрасна Катерина”.

Лялька “Пташка”. Суспільне Тернопіль

Також у доробку майстрині ляльки, присвячені дітям, які тікають від війни.

“Коли я побачила цей рюкзачок, то одразу згадала про свою онучку Софію, яка тікала разом з нами з міста, що палало у вогні. Захотілося створити таку лялечку для діточок, бо і діти, й дорослі вмістили своє життя саме в такі рюкзачки. І притискають до серця найдорожче — іграшки: зайчики, ведмедики. Вони їх притискали до своїх маленьких серденьок, бо ці іграшки ще зберігали запах рідної домівки”.

Лялька з рюкзачком, присвячена дітям, які утікали від війни. Суспільне Тернопіль

Олена показала ляльку, яку присвятила бригаді “Азов”. Каже, до повномасштабного вторгнення, упродовж трьох років, під час літнього відпочинку орендували з сім’єю житло навпроти бази азовців.

“Ми мали можливість їх бачити. Це неймовірні люди. Це гордість нашої армії і мені дуже боляче від того, які страждання зараз зазнають ці хлопці в полоні. Хотілося зробити ляльку-присвяту саме їм. Я звернулася до місцевих рукодільниць, жінок, які чудово вишивають, і вони вишили логотип “Азову”. А меч — справжній. Його зробив воїн із Сєвєродонецька Олег Проценко. Він надіслав мені його. Мені хотілося, щоб у цій ляльці все було таке ж справжнє. Цей вінок — він як терновий вінок. Він такий грубий, зі сталевої проволоки. Водночас він символізує і силу волі, міць. З іншого боку — страшний біль, який відчувають наші воїни”.

Олена Хмельницька розповідає, ляльки створює вночі, бо вдень на рукоділля не вистачає часу.

“Я кожну ляльку створюю за одну ніч. Цікаво те, що всі ці ляльки народилися вночі. Вдень у мене на творчість, на жаль, не вистачає часу, тому що я працюю у своєму дитячому центрі. Я є методисткою Рубіжанського центру туризму і краєзнавства. Працюю зі своїми дітками онлайн. Я працюю з воїнами у шпиталях. Ми займаємося арттерапією і допомагаємо ще нашим бійцям на фронті. Відправляємо регулярно вантажі туди. Звісно, це все займає багато часу. Єдиний час, коли я можу щось робити, це ніч”.