Тернополянина Максима Черкашина в нашому краї знають більше, як одного зі співзасновників усім відомого музичного фестивалю “Файне місто”. А почав він свою активну громадську діяльність із ГО “Німецька молодь”. Опісля були нові проекти, нові ініціативи, нові знайомства і плани. І ось уже за 20 (!) років громадської діяльності Максим вирішив йти у Парламент на позачергових виборах, що відбудуться 21 липня цього року по 163 – му одномандатному окрузі – місто Тернопіль від партії Святослава Вакарчука «Голос».

Максим Черкашин – тернополянин, його батьки також народилися і виросли у Тернополі.

Максим ходив у дитячий садок на вулиці Парковій, а згодом – на Багатій. До третього класу навчався у першій гімназії імені Івана Франка. Потім зі старшою сестрою перейшов у 24-ту школу. Максим зізнається, що це один із найкращих періодів його життя. Особливо запам’ятались ігри з КВК. Максим Черкашин згадує, що у нього був дуже хороший клас. Щодо навчання, то відмінником він не був, але й трійок майже не отримував. З багатьма однокласниками і директором школи, який тоді викладав англійську і досі спілкуються. У дитинстві відвідував шаховий клуб і періодично – класичну та греко-римську боротьбу. У 90-их дуже популярно було мати дачі, тому влітку часто допомагав дідусеві з бабусею садити картоплю, збирати жуків, сапати – типове дитинство того часу.

В 11-му класі Максим Черкашин почав займатися громадською діяльністю.

Це був 1999 рік, тобто цього року рівно 20! Усе розпочалось з організації етнічних німців “Wiedergeburt”. Потім була організація «Німецька молодь” , а все тому, щ родина Максима по маминій лінії має німецьке походження. Родина його дідуся Олександра Шинке – з Житомирщини. Як відомо, німці проживають в Україні досить давно, найбільші поселення з’явились ще за часів Катерини ІІ, і проживали компактними поселеннями.

Коли почалася Друга світова війна, дідуся з бабусею вивезли до Німеччини, там вони працювали на заводі з виробництва косметичної хімії . Після закінчення війни вони мали можливість залишитись у Німеччині. Проте, радянська влада переконала їх повернутися. До Одеси дідусь із бабусею Максима прибули пасажирським потягом, після чого їх пересадили у вантажний і відправили до Сибіру. По дорозі вони втратили свою маленьку дитину, яку поховали на одній зі станцій. У Сибіру жили в спецпоселенні. Після смерті Сталіна їм дозволили залишити цю місцевість, але без права повертатись на місце попереднього проживання. Тому вони приїхали до Тернополя, де їм було важко працевлаштуватися, оскільки їх безпідставно вважали “ворогами народу”. Через цю ж причину мама Максима Черкашина не змогла поступити у вищий навчальний заклад, хоча й добре склала іспити. Доля бабці з дідусем для Максима є дуже символічною.

«Вони прожили надзвичайно важке життя, проте я пам’ятаю їх, як веселих людей, які безмежно любили і поважали одне одного, і ці принципи я намагаюся втілити у своїй сім’ї, – наголошує Максим Черкашин».

Максим Черкашин – найактивніший студент на факультеті.

«Це окрема історія. Я прислухався до думки родини, яка вважала – якщо вже є німецьке коріння, то потрібно знати німецьку мову. У школі я вивчав англійську, а в 11-му класі інтенсивно, з репетитором, взявся за німецьку. Після цього поступив на факультет іноземних мов, німецьку філологію, – каже Максим. –  Скажу відверто – навчання не було для мене на першому місці. Активне громадське життя – от що мене захопило. Я заснував студентську газету “Student”, потім ми відновили університетське радіо, започаткували “Німецький клуб”. Водночас, я брав активну участь у молодіжному громадському житті міста».

Потім розпочалася Помаранчева революція, у Києві Максим займався прийомом автобусів з Тернополя і допомагав із поселенням учасників. Це позначилося на навчанні, і Максима відрахували з університету та наступного року все ж таки вдалося отримати диплом.

Стажувався за кордоном та працював в органах самоврядування.

«Так склалося, що після навчання мені вдалося закріпити знання на практиці: після закінчення університету працював вчителем німецької мови. Тоді було навчання на працівника молодіжної політики, після чого я став заступником начальника відділу у справах сім’ї та молоді Тернопільської міської ради. Коли ж здобув ступінь магістра з адміністративного менеджменту, то повернувся після чотирирічного перебування в Києві у Тернопільську міську раду, – наголошує Максим Черкашин».

Окрім цього чимало стажувався в Німеччині, Данії у Сполучених Штатах Америки за програмою “Open World”, рік – у Верховній Раді України, а також закінчив “Українську школу політичних студій”. Рік стажувався в Управлінні забезпечення міжпарламентських зв’язків апарату Верховної Ради України і навіть допомагав організовувати XVI Щорічну парламентську сесію ОБСЄ. Після того Максиму запропонували попрацювати менеджером проекту в “Німецькому товаристві технічної співпраці” (GTZ) (нині – GIZ). Ця організація працює за дорученням Федерального уряду Німеччини й має чимало проектів в Україні. Один з найвідоміших, до якого вони мають відношення, – це “U-LEAD з Європою”, спрямований на підтримку реформи з децентралізації.

Як громадська активність допомогла потрапити у місцеву раду.

«Працюючи у Києві, не полишав громадську діяльність у Тернополі. Ми з клубом молодих журналістів “Вітамін” перед місцевими виборами започаткували проект під назвою “Майбутній мер для молоді”. Ідея дуже проста – кандидат забезпечує приміщення для проведення зустрічі, а ми збираємо молодь для спілкування з кандидатом. Це не був грантовий проект чи кимось проплачений, тому ми добряче “пісочили” усіх кандидатів. Питали, які основні проблеми тернопільської молоді, що вони вже зробили для молодих людей, чи читали міську програму “Молодь” та інше, – пригадує Максим Черкашин».

Будучи у Тернополі, Максим також модерував зустрічі і під час одного із заходів познайомився із Сергієм Надалом.

«Після однієї зустрічі він попросив мої контакти, а коли став міським головою, то зателефонував і запропонував зустрітись. Основною тезою розмови з ним було: якщо ти такий розумний, маєш купу ідей, то бери і втілюй їх. І я погодився на переїзд, – зауважує Максим Черкашин».

Працював у міській раді Тернополя, де налагоджував співпрацю з молоддю, громадськими організаціями та фондами.

«Є декілька проектів, до яких маю стосунок це  – “Острів здоров’я” у парку “Топільче”, прямі трансляції із сесійної зали міської ради стаціонарними відеокамерами, “Відкрите місто”, “Студентська столиця” і багато інших, -розповідає Максим Черкашин. – Особливо подобалось спілкуватись і допомагати активістам, які приходили з ідеями та проектами. Доходило навіть до того, що допомагав їм писати листи, адресовані міському голові, а потім сам був їх виконавцем».

Заснував громадську організацію «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» і консультував по питаннях децентралізації.

«Я дуже люблю місцеве самоврядування, маю відповідну освіту і досвід роботи. У той час розпочалася реформа з децентралізації, почали створювати перші об’єднані територіальні громади. Я зрозумів, що буду корисніший у цій галузі, – відзначає Максим Черкашин. –  Після звільнення з Тернопільської міської ради почав працювати консультантом з правових питань у ТРВ «Асоціації міст України» і заснував громадську організацію «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад». Так, спільними зусиллями, ми почали допомагати громадам нашої області та України налагодити свою роботу, алеявдячнийміськомуголовіТернополяСергіюНадалу,зякимвменедужедобрістосунки,забезціннийдосвідреальноїпрактичноїроботи».

Максим Черкашин є співзасновників фестивалю “Файне місто”.

Усім відомо, що фестиваль “Файне місто” – найкращий музичний фестиваль України і саме Максим Черкашин був і залишається одним із організаторів, ініціаторів та виконавців цього заходу.

«Ніколи подумати не міг, що один із проектів, до якого я долучився, стане настільки грандіозним. Він для мене є символом, що не варто боятись мріяти, не варто ставити собі рамки. Якщо ви справді чогось хочете і щиро вірите у свою ідею – у вас все вдасться, – коментує Максим».

У Максима Черкашина було найбільше весілля України.

Відбулося весілля під час “Файного міста”, на якому були присутні понад 15 тисяч людей.

«Безпосередньо на весілля ми запросили тільки родичів, друзів і колег – загалом 60 запрошених. До речі, у нас офіційна церемонія також відбувалася на території фестивалю. Прийшла відповідальна працівниця юстиції з великою книгою, у якій ми розписались. Свідоцтво про одруження нам також видали на фестивалі. Було дуже оригінально і водночас просто, – відзначає Максим Черкашин. –  Але телефон у мене не замовкав, на заході постійно щось трапляється і постійно потрібно було щось вирішувати. Проте, дружина і гості поставилися до цього із розумінням».

Максим Черкашин балотується у Парламент по 163-му одномандатному окрузі – місто Тернопіль від партії «Голос» Святослава Вакарчука.

«Знаєте, раніше, коли мої друзі йшли у політику, я їх питав – навіщо? Більшість відповідала, що хоче щось змінити. Тоді я цікавився, чи випробували вони усі інструменти змін, особливо ті, якими володіють громадські організації? Так ось, будучи в громадському секторі з 16-ти років, можу сказати, що в ролі парламентаря зможу зробити набагато більше, – наголошує Максим Черкашин. – Мої знання у галузях, які стосуються роботи місцевого самоврядування, децентралізації, роботи з молоддю та креативних індустрій, будуть корисними для зміни нашого міста та України на краще. Саме тому я вирішив долучитись до Команди справжніх змін політичної партії “Голос” і йду у Парламент по 163-му одномандатному окрузі – місто Тернопіль».

Ангеліна Барвінська